м. Вінниця
15 квітня 2020 р. Справа № 120/1036/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років. Однак, розпорядженням №025350003226 від 22.01.2020 відповідачем протиправно, на думку позивача, відмовлено у призначенні такої пенсії з посиланням на відсутність відповідного періоду проживання (роботи) на території радіоекологічного забруднення.
Позивач, не погоджуючись з таким розпорядженням, звернувся до суду з цим позовом у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження №025350003226 від 22.01.2020 відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію як громадянину, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 4 категорії зі зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12.01.2020.
Ухвалою суду від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема зазначає, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначається порядок підтвердження стажу роботи. Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Водночас, згідно даних трудової книжки позивача в період з 24.06.1995 по 20.06.2002, з 02.01.2003 по 31.03.2003, з 05.04.2004 по 31.05.2008, з 01.06.2008 по 06.08.2009, з 07.08.2009 по 30.05.2011, з 31.05.2011 по 15.07.2011 заявник працював поза межами м. Ладижин, а саме у м. Хабаровському, на території Російської Федерації, у м. Києві та Київській області та ін. населених пунктах, не віднесених до території посиленного радіологічного забруднення після аварії на ЧАЕС.
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області діяло правомірно та в межах чинного законодавства.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся 15.01.2020 до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області винесено розпорядження №025350003226 від 22.01.2020, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
Рішення органу Пенсійного фонду обґрунтоване тим, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки, якщо постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період та додатково на 1 рік за 3 роки проживання чи роботи, але не більше 5 років.
Згідно підпункту 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при призначенні пенсії із використанням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії додається довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоекологічного забруднення, видана органами місцевого самоврядування. (підприємствами, установами, організаціями).
Відповідно даних довідки №23-14-22 від 09.01.2020, виданої відділом ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради про місце реєстрації проживання на території м. Ладижин (зоні посиленого радіологічного контролю), ОСОБА_1 проживав в зоні посиленого радіологічного контролю з 06.01.1987 по 12.04.1988, з 22.04.1988 по 03.01.1989, з 20.01.1989 по 17.04.1992, з 03.07.1992 по 23.05.1997, з 02.07.2002 по 23.05.1997 та з 18.12.2019 по даний час.
Однак за даними трудової книжки НОМЕР_1 встановлено, що в періоди з 24.06.1995 по 20.06.2002, з 02.01.2003 по 31.03.2003, з 05.04.2004 по 31.05.2008, з 01.06.2008 по 06.08.2009, з 07.08.2009 по 30.05.2011, з 31.05.2011 по 15.07.2011 заявник працював поза межами м. Ладижин, а саме у м. Хабаровську, на території Російської Федерації, у м. Києві та Київській обл. та в інших населених пунктах, не віднесених до території радіоекологічного забруднення після аварії на ЧАЕС. Зазначена інформація суперечить відомостям, наданим довідкою №23-14-22 від 09.01.2020 про постійне проживання в м. Ладижин, тобто вказана довідка є недостовірною, не підтверджує умову постійного проживання на території радіоекологічного забруднення у зазначених періодах, тому не може бути прийнята для визначення права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У зв'язку з викладеним, відповідачем відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку на 5 років.
Водночас пенсійним органом повідомлено позивачу, що з урахуванням наданих документів для визначення права на зниження пенсійного віку, як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії може бути враховано період проживання на території посиленого радіоекологічного забруднення 13 років, що дає право на зниження пенсійного віку на 4 роки, тобто після досягнення 56 років.
Вважаючи таку відмову у призначенні пенсії протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Особливості реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Частиною 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки (якщо постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково на 1 рік за 3 роки проживання чи роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до частини 3 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених приписів свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як свідчать матеріали справи, спірним у правовідносинах, що виникли, є достатність періоду постійного проживання позивача на території радіоактивного забруднення в розумінні статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), деталізовано порядок призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 вказаного Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відтак, положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії подаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Так, судом встановлено, що позивач в підтвердження факту постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю у відповідний період до заяви про призначенням пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додано, зокрема, копію посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), трудову книжку серії НОМЕР_1 та довідку органу місцевого самоврядування.
Із довідки відділу ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області вих. №23-14-22 від 09.01.2020 слідує те, що місце проживання позивача зареєстровано в м. Ладижин Вінницької області за адресою: АДРЕСА_1 - з 06.01.1987 по 12.04.1988; АДРЕСА_2 - з 22.04.1988 по 03.01.1989; АДРЕСА_3 - з 20.01.1989 по 17.04.1992; АДРЕСА_4 - з 03.07.1992 по 23.05.1997; АДРЕСА_5 - з 02.07.2002 по 18.12.2019; АДРЕСА_6 - з 18.12.2019 по даний час.
Водночас, з наданої трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що ОСОБА_1 в періоди з 24.06.1995 по 20.06.2002, з 02.01.2003 по 31.03.2003, з 05.04.2004 по 31.05.2008, з 01.06.2008 по 06.08.2009, з 07.08.2009 по 30.05.2011, з 31.05.2011 по 15.07.2011 працював поза межами м. Ладижин, а саме у м. Хабаровську, на території Російської Федерації, у м. Києві та Київській обл. та в інших населених пунктах, не віднесених до території радіоекологічного забруднення після аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, факт постійного проживання позивача на території міста Ладижин не підтверджений.
Посилання позивача на те, що він працював на цих підприємствах у вказаний період вахтовим методом, суд не бере до уваги, оскільки не надано будь яких доказів, які б свідчили про це.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскільки позивач у періоди з 24.06.1995 по 20.06.2002, з 02.01.2003 по 31.03.2003, з 05.04.2004 по 31.05.2008, з 01.06.2008 по 06.08.2009, з 07.08.2009 по 30.05.2011, з 31.05.2011 по 15.07.2011 працював на території Російської Федерації, у м. Києві та Київській обл. та в інших населених пунктах, а відтак не міг одночасно у вказані періоди постійно проживати в м. Ладижині Вінницької області, тому довідка відділу ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області вих. №23-14-22 від 09.01.2020 року не є належним доказом, який підтверджує постійне місце проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю.
Більше того, особливу увагу варто звернути на те, що у довідці відділу ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області вих. №23-14-22 від 09.01.2020 йдеться про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за вказаними адресами, а не про його постійне місце проживання, як того вимагає стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, незважаючи на те, що позивач і має посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, проте, відсутній інший обов'язковий документ - довідка органу місцевого самоврядування про постійне місце проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, що унеможливлює призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Аналогічні висновки містяться і у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №120/1251/19-а.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.01.2020 у справі №572/245/17 дійшов висновку, що відповідно до положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України Вінницької області обґрунтовано відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення у повному обсязі складено 15.04.2020
Суддя Комар Павло Анатолійович