м. Вінниця
14 квітня 2020 р. Справа № 120/1074/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при постановленні рішення № 025650002774 від 10.02.2020 про відмову йому у призначенні пенсії за віком (на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 120/3190/19-а)
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 14.05.1984 по 06.12.1985 (18 місяців 22 дні) в Новогребельскому СРТ та періоди здійснення ним підприємницької діяльності як ФОП на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2004 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 28.02.2009.
- зобов'язання призначити пенсію за віком на підставі первісно поданої заяви від 14.08.2019 з урахуванням підсумкового страхового стажу за весь час його трудової діяльності 29 років 10 місяців 23 дні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії є протиправним, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для підтвердження страхового стажу.
Ухвалою суду від 16.03.2020 викрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено строк на подачу відзиву на позов.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що рішенням Вінницького окружного суду від 04.12.2019 у справі №120/3190/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.08.2019р.
На виконання рішення суду Головним управлінням повторно розглянуто заяву позивача. В результаті чого, до загального трудового стажу позивача зараховано період його роботи з 05.01.1983р. по 13.05.1984р. в Новогребельському СРТ, так як суд дійшов висновку що самі лише формальні неточності у документах, в тому числі нечіткий відтиск печатки, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на пенсійне забезпечення. Просили звернути увагу, що суд в рішенні від 04.12.2019р. не зобов'язував зарахувати до страхового стажу заявника періоди здійснення ним підприємницької діяльності, а лише пропонує розглянути повторно можливість зарахування таких періодів до страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період провадження позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування за період з 01.01.2004р. по 28.02.2009р. із застосуванням єдиного податку, з огляду на відсутність підтвердження сплати страхових внесків у відомостях системи персоніфікованого обліку.
08.04.2020 позивачем подано до суду заперечення на відзив, серед іншого зазначив про відмову від частини позовних вимог, а саме в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при постановленні рішення № 025650002774 від 10.02.2020 про відмову йому у призначенні пенсії за віком (на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 120/3190/19-а) через незарахування до його страхового стажу періоди роботи з 14.05.1984 по 06.12.1985 (18 місяців 22 дні) в Новогребельському СРТ.
Ухвалою суду від 14.04.2020 клопотання позивача задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при постановленні рішення № 025650002774 від 10.02.2020 про відмову йому у призначенні пенсії за віком (на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 120/3190/19-а) через незарахування до його страхового стажу періоди роботи з 14.05.1984 по 06.12.1985 (18 місяців 22 дні) в Новогребельському СРТ.
Таким чином, спірним в даній справі є питання правомірності відмови ГУ ПФУ у Вінницькій області у призначенні позивачу пенсії за віком, внаслідок незарахування до страхового стажу періоду провадження позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування за період з 01.01.2004р. по 28.02.2009р. (зі сплатою єдиного податку), з огляду на відсутність підтвердження сплати страхових внесків у відомостях системи персоніфікованого обліку.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом із тим, рішенням №025650002246 від 23.08.2019 йому було відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу. Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі № 120/3190/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025650002246 від 23.08.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.08.2019.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області зараховано до загального трудового стажу період роботи з 05.01.01983 по 06.12.1985 в Новогребельському СРТ. Разом з тим, не зараховано до страхового стажу позивача періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 2004 по 2009 роки, що стало підставою для винесення ГУ ПФУ у Вінницькій області рішення № 025650002774 від 10.02.2020 про відмову у призначені пенсії за віком, оскільки, на думку відповідача, страховий стаж позивача складає лише 23 роки 2 місяця 5 днів, що є недостатнім.
Вважаючи, що відповідачем неправомірно було не враховано у страховий стаж період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 28.02.2009 роки включно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058).
Статтею 26 Закону №1058 визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VІІІ, який набрав чинності 11.10.2017, розділ ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", доповнено пунктом 3-1, відповідно до якого для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону до страхового стажу включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частинами 1, 2, 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі - Порядок №637).
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок №22-1).
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №21-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Суд зауважує, що обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу при обчисленні пенсії періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за весь наведений період щомісячно внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.
Як встановлено судом, згідно інформаційної бази Головного управління ДФС у Вінницькій області, видана Козятинським управлінням Головного управління ДФС у Вінницькій області, СПД ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування з 15.07.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2013 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 28.02.2009, з 01.07.2010 по 31.12.2012 та з 01.04.2013 по 31.12.2013 та сплачував єдиний податок, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.08.2019 №18933/У/02-32-53-03.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Вінницькій області № 1400/У/02-32-53-03. від 09.10.2019, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як СПД-фізична особа з 01.07.2002, з 15.07.2002 по 28.02.2009 перебував на спрощені системі оподаткування та сплачував суму єдиного податку.
Ставка єдиного податку за період з 01.01.2003 по 31.12.2004р. складала 80,00 грн. за календарний місяць, за період з 01.01.205 по 28.02.2009 р. складала 200 грн. за календарний місяць.
Сплата ОСОБА_1 єдиного податку в періоди здійснення ним підприємницької діяльності, а саме з 2004 по 2009 роки, на спрощеній системі оподаткування підтверджується копіями квитанцій що наявні у матеріалах справи, зокрема:
квитанція № с 8 від 22 березня 2004 року - 240 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № с 5 від 21 червня 2004 року - 242 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № с 20 від 17 вересня 2004 року - 240 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № с 10 від 17 грудня 2004 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № с 33 від 21 березня 2005 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 285 від17 червня 2005 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 10 від 26 вересня 2005 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 162 від 20 грудня 2005 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 168 від 20 березня 2006 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 41 від 9 жовтня 2006 року - 602 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 135 від 14 грудня 2006 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 72 від 21 березня 2007 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 90 від 21 червня 2007 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 102 від 20 вересня 2007 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 136 від 19 грудня 2007 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 53 від 21 березня 2008 року -600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 104 від 20 червня 2008 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 64 від 18 вересня 2008 року -600 грн. сплачено через АППБ «Аваль»;
квитанція № 52 від 15 грудня 2008 року - 600 грн. сплачено через АППБ «Аваль».
Зазначені вище довідки та квитанції Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не були прийняті до уваги під час прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
Пунктом 2 Указу Президента України від 03.07.1998 за №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до місцевого бюджету - 43 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Дію Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 №4014-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", який набрав чинності з 01.01.2012.
Суд звертає увагу на те, що здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 2004 по 2009 роки, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 із змінами та доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду); законодавчо визначеного обов'язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.
Оскільки, позивач сплачував збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку, то така обставина надає йому право на зарахування вказаних періодів здійснення ним підприємницької діяльності до страхового стажу.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України, статті 22 Загальної декларації прав людини, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, стаття 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) закріплюють право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, Конституція України (стаття 24), Загальна декларація прав людини (статті 2, 7), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (стаття 2), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14, стаття 1 Протоколу N 12 до Конвенції, далі - Конвенція) закріплюють принцип рівності осіб та визначають, що права особи, в тому числі і право на соціальний захист має здійснюватися без дискримінації за будь-якою ознакою.
Не відображення на особових рахунках в системі персоніфікованого обліку сум страхових внесків, сплачених підприємцем у складі єдиного податку, внаслідок не зарахування органами ПФУ або у зв'язку з неперерозподілом ДКУ частини податків не можуть бути перешкодою у реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право [рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)], а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (пункт 34 рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року.
«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, пункт 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), пункт 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пункти 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та пункт 52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
В той же час, позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при постановленні рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 10.02.2020, однак суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, тому підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при постановленні рішення про відмову в призначенні пенсії за віком немає.
Натомість, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Так, оцінюючи відповідь відповідача, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
-має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
-зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, в основу порушених прав позивача покладено рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про відмову в призначенні пенсії позивачу на законних підставах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в призначення пенсії за віком № 025650002774 від 10.02.2020.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Водночас суд відмічає, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
На думку суду, в даному випадку втручання зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, не відновить порушених прав позивача та в подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.
З огляду на зазначене, а також враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності рішення відповідача та, з метою повного захисту прав позивача, суд зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням страхового стажу в період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 28.02.2009 роки включно з дати подання заяви, тобто з 14.08.2019 року.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025650002774 від 10.02.2020
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням страхового стажу в період зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.2004 по 28.02.2009 роки включно з дати подання заяви, тобто з 14.08.2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Рішення в повному обсязі складено: 14.04.2020 р.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна