15 квітня 2020 р. Справа № 120/589/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
13.02.2020 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 09.01.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до Постанови Верховної Ради від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження Положення про паспорт громадянина України", взамін втраченого паспорта. Однак відповідач відмовив у цьому, посилаючись на відсутність підстав для видачі паспорта у формі паспортної книжечки без відповідного рішення суду, яке набрало законної сили. Позивач вважає такі дії незаконними, а тому захистом своїх прав звертається до суду.
Ухвалою суду від 18.02.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та при цьому визначено відповідачем Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області. Також судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.03.2020 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зауважує, що позивач звернувся до територіального підрозділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області за отриманням паспорту у формі книжечки з підстав втрати попереднього паспорту зразка 1994 року. Зокрема, відповідно до поданої заяви, позивач просив видати йому паспорт старого взірця саме у зв'язку з його втратою, а не через релігійні переконання.
Крім того, відповідач зазначає, що розділ 6 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019, передбачає вичерпний перелік документів, який повинна надати особа для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого. Натомість позивач звернувся до територіального підрозділу міграційної служби з неповним переліком документів та не додав до заяви рішення суду, платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта) та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України).
Також відповідач вказує на те, що листом Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області від 15.01.2020 № В-1/6/0520-20/0520/25-20 позивачу було запропоновано подати усі необхідні документи. Водночас про будь-яку відмову у видачі паспорту в листі не йдеться. Відтак, оскільки позивач не дотримався чинного порядку звернення для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, йому було надано відповідні роз'яснення та запропоновано надати повний перелік документів. Отже, на думку відповідача, за відсутності відмови суб'єкта владних повноважень відсутній і предмет спору, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою суду від 06.03.2020 залишено без розгляду клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Оцінивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що 09.01.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області з заявою, в якій просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, взамін втраченого.
В заяві позивач зазначив, що за невідомих йому обставин було втрачено раніше виданий йому паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , у зв'язку з чим він бажає отримати новий паспорт взамін втраченого. При цьому позивач вказав на те, що отримання пластикової картки типу ID є правом, а не обов'язком громадянина. Водночас форма паспорта у вигляді паспортної книжечки не скасована та є діючою, що підтверджено постановою Верховоного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17. Крім того, у заяві позивач зазначив, що за релігійними переконаннями не дає згоду на обробку персональних даних.
До своєї заяви позивач додав ряд документів, а саме заяву про видачу паспорта (Додаток 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), заяву про втрату паспорта (Додаток 8 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про шлюб та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см для оформлення бланку паспорта.
Листом за № В-1/6/0520-20/0520/25-20 від 15.01.2020 відповідач повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" (набрала чинність 07.06.2019), до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591. У зв'язку з відсутністю відповідного рішення суду відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Позивач вважає, що відповідач порушив його право на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, а тому за захистом цього права звернувся до суду.
Відтак, вирішуючи спір та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує норми Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (далі - Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ).
Згідно з п. 1 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 3 Положення від 26.06.1992 № 2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що 19.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Згідно з пунктами 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:
типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В силу вимог ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Водночас заперечення відповідача в цій частині суд оцінює критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставин справи, згідно з якими позивач звернувся до територіального підрозділу ДМС за отриманням паспорта старого взірця взамін втраченого та при цьому не надав згоду на обробку персональних даних саме через свої релігійні переконання, що чітко видно зі змісту заяви від 09.01.2020.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому необхідно зважати на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії"(Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, зокрема те, що позивач за своїми переконаннями відмовляється від обробки персональних даних та просить видати йому паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.
Тому при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України України у Вінницькій області щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки взамін втраченого та при цьому наголосив, що через свої регілігійні переконання не бажає оформляти паспорт у формі ID -картки та не дає згоду на обробку персональних даних.
Відповідач відмовив в оформленні і видачі вказаного паспорта, посилаючись на те, що згідно з Тимчасовим порядком, затвердженим наказом МВС України № 456 від 06.06.2019, це можливо зробити лише за рішенням суду.
Аналізуючи зміст заяви позивача від 09.01.2020, додані до неї документи та відповідь відповідача на таку заяву за № В-1/6/0520-20/0520/25-20 від 15.01.2020, суд доходить висновку, що позивачу відмовлено у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Факт зазначеної відмови додатково підтверджується відзивом на позовну заяву, з якого видно, що відповідач заперечує можливість оформлення та видачі позивачам паспорта відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Водночас таку відповідь суд розцінює саме як неправомірну відмову у вчиненні дій щодо оформлення та видачі паспорта у формі книжечки. Адже, по-перше, чинним законодавством чітко не визначено форми відповідного рішення. І, по-друге, вищевказана відповідь надана на звернення, яке стосувалось реалізації права на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, тоді як цією відповіддю у реалізації такого права відмовлено. Отже, зазначеною відповіддю відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчинив владні управлінські дії, якими порушено права особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто такі дії можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.
Таким чином, предметом спору у цій справі полягає в оскарженні фізичною особою дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій щодо оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки, а не у розгляді звернення громадянина, на чому помилково акцентує увагу відповідач у своєму відзиві.
Суд ще раз наголошує, що право особи на отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у ч. 5 ст. 13 Закон № 1402-VIII.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд визнає протиправними дії відповідача, що полягають у відмові позивачу ОСОБА_1 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Додатково суд враховує, що наказом МВС України № 456 від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок), який розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-XII.
Вказаним Тимчасовим порядком визначено порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Отже, вказаний Тимчасовий порядок додатково підтверджує, що у випадку наявності в особи рішення суду про зобов'язання органу ДМС оформити та видати цій особі паспорт громадянина України зразка 1994 року, орган ДМС зобов'язаний видати такий паспорт.
У відзиві відповідач посилається на те, що під час звернення до Козятинського районного відділу УДМС України у Вінницькій області позивач не надав усіх документів, перелік яких передбачено Тимчасовим порядком.
Проте вказані доводи суд до уваги не бере, оскільки, як видно з листа від 15.01.2020 № В-1/6/0520-20/0520/25-20, єдиною підставою для відмови в оформленні та видачі позивачу паспорта у формі книжечки зазначено відсутність судового рішення.
Визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивача, суд також враховує вищезазначене рішення суду касаційної інстанції.
Так, у відповідній зразковій справі позивач просив суд визнати протиправною відмову Відділу УДМС у видачі йому паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язати Відділ УДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до цього Положення, без передачі будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
За результатами розгляду справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII протиправною та зобов'язання територіального органу УДМС оформити та видати позивачу такий паспорт.
Отже, порушені права позивача підлягають судовому захисту саме у спосіб визнання протиправною відмови Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної у Вінницькій області у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, та зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу такий паспорт, що однак не впливає на вирішення спору по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В силу вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з доданою до позовної заяви квитанцією № 3 від 10.02.2020, платіж № 10017/0129, при зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Відтак, у зв'язку з задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, як юридичної особи.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, місцезнаходження: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21050).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 );
2) відповідач: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 37836770, місцезнаходження: вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21050) в особі Козятинського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (без статусу юридичної особи, місцезнаходження: провулок Кондрацького, 1-А, м. Козятин, Вінницька область, 24321).
Повне судове рішення складено 15.04.2020.
Суддя Сало Павло Ігорович