Номер провадження 2/754/2756/20 Справа №754/15558/19
Іменем України
08 квітня 2020 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод та зняття з реєстрації, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод та зняття з реєстрації.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2017 року він є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до п.6.7 договору купівлі-продажу продавець - відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась знятись з реєстраційного обліку у вказаній квартирі в день підписання договору, а також зняти з реєстраційного обліку інших осіб. Однак, відповідачі і на даний час залишаються зареєстрованими у належній йому квартирі
Як зазначає позивач, внаслідок реєстрації відповідачів у спірній квартирі порушуються його права, як власника, на володіння та розпорядження належним йому майном.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та усунути йому перешкоди у користуванні квартирою шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 31.10.2019 року відкрито провадження у справі в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 19.02.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява, в якій він просить розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача в заочному порядку, проти чого не заперечував представник позивача.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2017 року позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до п.6.7 даного договору, продавець ОСОБА_2 зобов'язалась знятись з реєстраційного обліку в день підписання цього договору, а також зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб, якщо такі є, у той же строк.
Як вбачається з листа Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА в м.Києві від 09.10.2019 року, станом на 07.10.2019 року у спірній квартирі зареєстровано 7 осіб.
Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи від 25.10.2019 року, у спірній квартирі як на момент купівлі-продажу, так і на даний час зареєстровані наступні особи: з 08.11.2005 року відповідач ОСОБА_6 , з 08.11.2005 року відповідач ОСОБА_4 , з 09.07.2003 року відповідач ОСОБА_9 , з 17.02.2009 року відповідач ОСОБА_7 , з 19.11.2002 року відповідач ОСОБА_10 , з 10.02.2009 року відповідач ОСОБА_8 .
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частина 1 ст.16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України, до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм, правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, Справа № 6-709цс16).
Відтак, за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, Справа № 6-709цс16)
Відповідно до положень ч. 1, 5 статті 403, ч. 2 ст. 406 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Крім того, Верховний Суд України у Постанові від 15 травня 2017 року, Справа № 734/387/15-ц, зауважив, що «право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім'ї власника будинку»; «право відповідачки на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України».
Крім того, згідно Постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року по Справі № 638/13030/13-ц, колегією суддів зроблено наступні висновки: «У справі, яка є предметом перегляду, врахувавши, що припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім'ї права користування житлом, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів. Право користування житлом для членів сім'ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім'ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.»
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору становлять вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником квартири, а інші відповідачі є членами її родини, є сторонніми для позивача особами, як попередні мешканці квартири втратили право користування цим житлом в зв'язку зі зміною власника, однак, їх реєстрація порушує право позивача, як власника спірного нерухомого майна, на реалізацію ним права користування належним на праві власності майном.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки судом встановлено, що відповідачі не є членами сім'ї нинішнього власника квартири і в зв'язку зі зміною власника нерухомого майна втратили право користування житловим приміщенням. Реєстрація відповідачів у спірній квартирі порушує право власності позивача, який має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб, будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 12, 13, 81, 82, 141, 209, 258, 263-268, 280-289 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 319, 321, 391, 403, 405, 406 ЦК України, ст.ст.150, 156 ЖК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП невідомий), ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП невідомий) такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: