ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5011/20
провадження № 2/753/5199/20
"14" квітня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Комаревцевої Л.В.
при секретарі - Степанишиної Г.О.
без участі сторні
розглянувши за правилами спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду №224 по вул. Кошиця, 5а в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,
У березні 2020 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Позивач вказує, що 19.12.2018 між ним та відповідачем було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № _1-3_KFUA-143_/
Зазначає, що згідно з зазначеним Договором Товариство надає Клієнту грошові кошти у сумі визначеній п.5 Договору, а Клієнт в свою чергу зобов'язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п.5.3. даного договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисто цілі. Відповідно до п.5. Договору загальний розмір кредиту складає 5000 гривень. Строк дії договору з 19.12.2018 по 17.01.2019.
Позивач вважає, що даний договір порушує його права як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» з огляду на наступне. Відповідачем не було ознайомлено позивача з умовами кредитування та ризиками, передбаченими ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, відповідач не ознайомив позивача з внутрішніми правилами надання фінансових послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» у відповідності до яких укладено оспорюваний правочин.
Зважаючи на обставини, викладені в позові позивач вказує, що недотримання та невиконання Відповідачем імперативних вимог Закону встановлених ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та cт. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст.215 ЦК України, для визнання даного Кредитного Договору недійсним, в зв'язку недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, як необхідними для його укладення.
Ухвалою суду від 20.03.2020 в справі відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу 15 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Розгляд справи призначено у відкрите судове засідання з викликом сторін на 14.04.2020 о 14 год. 00 хв.
06.04.2020 на адресу суду від ТОВ «КФ.ЮА» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач Зазначає, 19.12.2018 ОСОБА_1 оформив Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № _1-3_KFUA-143_/ в письмовій формі в електронному вигляді відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачем на підставі акту про видачу грошових коштів було надано позивачу 5000 грн. Крім того, вказує, що ТОВ «КФ.ЮА» жодним чином не обмежує клієнтів у доступі до інформації, що стосується правил надання фінансових послуг ТОВ «КФ.ЮА», а також у кожного користувача системи Інтернет с можливість ознайомитись з примірником Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту. Вважає, що відсутні правові підстави для визнання договору недійсним. Просить відмовити в задоволенні позову.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку, заяв про участь у розгляді справи не надійшло.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1-3_KFUA-143_/ від 19.12.2018 відповідач отримав грошові кошти в сумі 5000 грн.
Згідно п. 3.1 Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту 1-3_KFUA-143_/ від 19.12.2018 Товариство на умовах цього Договору та Правил надає Клієнту грошові кошти у сумі, визначеній п. 5 Договору, а клієнт в свою чергу зобов'язується повернути грошові кошти у встановлений цим Договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3 даного договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів одноразовим /мережевим ідентифікатором). У випадку оформлення Договору чи здійснення інших дій, пов'язаних із його виконанням в онлайн-режимі на офіційному сайті Товариства htpp://www.kf.ua за допомогою засобів електронного зв'язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, вважатимуться такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом.
Відповідно до ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
За положеннями ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Отже, суд приходить до висновку, що спірний договір про надання позики на умовах фінансового кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й паспорт споживчого кредиту, який підписаний позивачем, який містить повну інформацію стосовно умов кредитування.
Отже, договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 1-3_KFUA-143_/ від 19.12.2018 було укладено належним чином у письмовій формі, що повністю відповідає вимогам законодавства.
Як вбачається з договору, у графі реквізити та підписи сторін зазначено прізвище, ім'я, по-батькові клієнта ОСОБА_1 , його паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, підпис.
Згідно п.2 ч. 1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним, з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно вимог ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Обов'язковими умовами для можливості визнання такого правочину дійсним, закон встановлює наступні: вчинення дії на виконання такого правочину однією із сторін; підтвердження вчинення такої дії іншою стороною шляхом прийняття виконання. При відсутності хоча б однієї з вказаних умов, суд не може визнати договір дійсним.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За правилами ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «КФ.ЮА» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Із запропонованими умовами позивач ознайомився та погодився з ними.
За таких обставин, суд вважає, що договір позики було укладено та підписано з дотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що під час укладання вищезазначеного кредитного договору були порушенні його права як споживача, шляхом не ознайомлення з умовами кредитування.
Згідно із п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 19 Закону «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Зміст оспорюваного договору містить положення про предмет, порядок та умови надання позики в умовах фінансового кредиту, порядок повернення позики та строк дії договору, розпис сукупної вартості кредиту, порядок та умови укладання і припинення договору, відмови у наданні та одержанні кредиту, відповідальність за невиконання взятих зобов'язань, графік сплати платежів.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що офіційний сайт ТОВ «КФ.ЮА» www.kf.ua містить всю необхідну детальну інформацію для оформлення кредиту в режимі онлайн, зокрема, клієнт має доступ до підрозділу «Юридична інформація», в даному підрозділі містяться документи такі як: Розкриття інформації, Відокремлені підрозділи, Внутрішні правила надання фінансових послуг ТОВ «КФ.ЮА», Додаток №1 Заява про надання згоди загальна, Додаток №2 Договір про надання послуг на умовах фінансового кредиту, Додаток №3 Заява про надання згоди на обробку персональних даних, Додаток №4 Кредитний договір для юр. Осіб, Тарифи ТОВ «КФ.ЮА», Правила надання послуг фінансового лізингу, Тарифи до правил про порядок надання послуг фінансового лізингу, Правила надання послуг факторингу, Тарифи до правил про порядок надання послуг факторингу, Фінансова звітність КФ за 2018 рік.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що ТОВ «КФ.ЮА» не обмежувало права позивача у доступі до інформації, що стосується правил надання фінансових послуг ТОВ «КФ.ЮА», а також права позивача, як користувача системи Інтернет щодо можливості ознайомитись з примірником Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту.
Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що позивач під час укладання оспорюваного договору мав необхідну, повну та доступну інформацію, яка за своєю суттю не містила у собі нечіткий, незрозумілий або двозначний її зміст, необхідний для здійснення свідомого вибору.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано доказів укладання спірного правочину, з порушенням його прав, як споживача.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що позивач виявивши бажання отримати кредит, мав у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію та можливість ознайомитись з умовами, надав необхідні документи та отримав кредит.
А тому, доводи позивача про те, що Відповідачем не було ознайомлено позивача з умовами кредитування та ризиками, передбаченими ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», внутрішніми правилами надання фінансових послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» у відповідності до яких укладено оспорюваний правочин, як на підставу для визнання договору недійсним, не знайшло свого підтвердження.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З урахування наведеного вище та аналізуючи наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування заявлених вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є обґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову підстави для стягнення з відповідача судових витрат в порядку в порядку ст.141 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 3, 6, 15, 16, 203, 207, 208,215,216, 218, 230, 626, 628, 638, 640, 642, 1046 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 158, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 14.04.2020
Суддя: Комаревцева Л.В.