Справа №752/5906/18
Провадження № 2/752/1425/19
Іменем України
15.08.2019 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Петрова Є.В,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2016 р. об 11 год. 15 хв в м.Києві по вул.Столичне шосе сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , що належить позивачу, автомобіля «Чері» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Хонда» д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .
Дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується постановами Голосіївського районного суду м.Києва від 04.11.2016 р.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 4886/4 від 31.08.2016 р., складеного ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія »Фаворит», розмір матеріальної шкоди, завданий власнику автомобіля «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 становить 265791,81 гривня.
Позивач посилається на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована на момент дорожньо-транспортної пригоди, в зв'язку з чим він звернувся до Моторно-транспортного бюро України та отримав регламентну виплату в рахунок відшкодування шкоди в розмірі 100000 гривень.
На момент звернення до суду розмір не відшкодованої матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу становить 165791,81 гривня.
Крім того, позивач зазначає, що він поніс витрати на доставлення пошкодженого автомобіля на спец.майданчик за допомогою евакуатора в розмірі 840 гривень та тимчасове зберігання транспортного засобу в розмірі 720 гривень.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів збитки, завдані йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 167351,81 гривня.
Крім того, позивач просить відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 20000 гривень, що полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з пошкодженням транспортного засобу, емоційним дискомфортом, зміною способу життя.
Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки його вина у настанні дорожньо-транспортної пригоди не доведена належними доказами, а обставини ДТП викладені необ'єктивно.
Відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки рішенням суду встановлено лише порушення нею Правил дорожнього руху в частині створення аварійної ситуації, що не перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і не вплинуло на механізм зіткнення. Крім того, відповідач просить стягнути з позивача витрати, понесені нею на отримання правничої допомоги в розмірі 3500 гривень.
Сторони в судове засідання не з'явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, з заявами про відкладення розгляду справи не звертались.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.08.2016 р. об 11 год. 15 хв в м.Києві по вул.Столичне шосе сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , що належить позивачу.
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 31.10.2016 р. ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП України, та встановлено, що своїми діями остання створила аварійну ситуацію при здійснені зміни напрямку руху, що змусило водія автомобіля «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 та інших учасників руху різко змінити швидкість та напрямок руху.
Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 04.11.2016 р., яка була змінена постановою Апеляційного суду м.Києва від 23.12.2016 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАП.
Судовим рішенням встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Чері» д.н. НОМЕР_2 в стані наркотичного сп'яніння, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , який в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода» д.н. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження транспортного засобу та отримання водієм ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
В силу ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, наявність вини в діях відповідача ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди і пошкодженні транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.
Однак, вина ОСОБА_3 у пошкодженні транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 не встановлена та матеріали справи не містять будь-яких доказів, що дії ОСОБА_3 щодо створення аварійної ситуації перебувають у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.08.2016 р. та наслідками, що настали.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тобто, законодавець покладає обов'язок доказування на сторони у справі і суд позбавлений можливості у даному випадку з власної ініціативи витребовувати будь-які докази.
В силу положень ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв'язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.
Позивач є власником пошкодженого транспортного засобу «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 4886/4 від 31.08.2016 р., складеного ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія »Фаворит» розмір матеріальної шкоди, завданий власнику автомобіля «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 становить 265791,81 гривня.
Судом встановлено, що позивачем понесені витрати на доставлення пошкодженого автомобіля на спец.майданчик за допомогою евакуатора в розмірі 840 гривень та тимчасове зберігання транспортного засобу в розмірі 720 гривень.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст..1188 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.
Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.
Відповідно до встановлених судом обставин на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Чері» д.н. НОМЕР_2 не була застрахована.
Згідно з ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст.41 зазначеного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
На підставі ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст.12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи,
розрахованої за правилами цього підпункту.
В ході розгляду справи встановлено, що МТСБУ було виплачено на користь позивача грошові кошти в розмірі 100000 гривень в рахунок відшкодування шкоди.
Тобто, не відшкодованими залишились збитки в розмірі 167351,81 гривень, завдані позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу.
При вирішенні питання щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, що не була відшкодована МТСБУ, необхідно керуватись положеннями ст.1194 ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, Страховик (МТСБУ у випадках визначених законом) несе відповідальність за завдані збитки лише в межах ліміту відповідальності Страховика.
Обов'язок щодо компенсації різниці між розміром завданих збитків та виплаченим страховим відшкодуванням покладається на особу, з вини якої завдані такі збитки.
Отже, з ОСОБА_2 , як особи внаслідок дій якої був пошкоджений транспортний засіб «Мітцубісі» д.н. НОМЕР_1 , підлягає стягненню матеріальна шкода, що відповідає різниці між завданими збитками та розміром сплаченої МТСБУ регламентної виплати в сумі 167351,81 гривня.
При зверненні до суду позивач зазначає, що йому завдана не лише матеріальна шкода, але і моральна шкода внаслідок пошкодження транспортного засобу.
Судом встановлено, що у зв"язку з дорожньо-транспортною пригодою, пошкодженням транспортного засобу позивач зазнав моральних страждань, що полягали у душевних хвилюваннях, зміні нормального способу життя, необхідністю витрачати час на врегулювання питання щодо відшкодування завданих збитків.
Відповідно до роз"яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 гривень не є обґрунтованими і доведеними в повному обсязі.
Керуючись принципом співмірності, оцінюючи в сукупності глибину страждань, наслідки, що настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню частково в розмірі 5000 гривень.
Моральна шкода на підставі ст.1167 ЦК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
Вимоги позивача щодо солідарного стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_3 не підлягають задоволенню в зв'язку з недоведеністю наявності вини останньої у пошкодженні транспортного засобу, належного позивачу, що є обов'язковим елементом настання цивільно-правової відповідальності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
На підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суми сплаченого ним судового збору при зверненні до суду, пропорційно до задоволених вимог.
Не підлягають відшкодуванню позивачу витрати на правничу допомогу, які він просить стягнути за результатами розгляду справи, оскільки суду не надано доказів на підтвердження обґрунтованості таких витрат, витраченого часу, виду наданої правничої допомоги, акту виконаних робіт.
З цих же підстав для підлягають задоволенню вимоги відповідача ОСОБА_3 про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПННОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_7 ) матеріальну шкоду в розмірі 167351 гривня 81 копійка, моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, судовий збір в сумі 3160 гривень 32 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя