Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 236/2511/17-ц
провадження № 61-17565св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2018 року у складі суддів: Корчистої О. І., Дундар І. О., Тимченко О. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович,
третя особа - Лиманський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
Короткий зміст вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 серпня 2011 року між ним та ПАТ «Банк Професійного Фінансування» укладений договір кредиту № 21050567473. Того ж дня для забезпечення належного виконання умов договору кредиту укладено договір застави транспортного засобу - автомобіля марки «Chevrolet», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 . 31 серпня 2012 року він отримав повідомлення від ПАТ «Банк Професійного Фінансування» про укладення між банком та ПАТ «Альфа-Банк» договору купівлі-продажу кредитних портфелів від 06 серпня 2012 року, за яким ПАТ «Банк Професійного Фінансування» відступило своє право вимоги за кредитним договором на користь ПАТ «Альфа-Банк».
Зазначав, що 18 серпня 2017 року він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 3151 від 26 лютого 2016 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., яким стягнуто з нього заборгованість за вказаним кредитним договором.
Крім того зазначав, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не відповідає вимогам закону, а саме: у наданих банком документах відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором, про наявну заборгованість йому не було відомо, лише працівники банку нагадували йому про необхідність сплатити наступний платіж за кредитним договором, а тому вчинення виконавчого напису нотаріусом є неправомірним та передчасним.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 26 лютого 2016 року № 3151.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., від 26 лютого 2016 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк професійного фінансування» заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 689 грн 68 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Відповідно до заяви про вчинення виконавчого напису та наданої на теперішній час ПАТ «Альфа-Банк» позивачу зустрічної позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, вбачається, що розмір просроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом, відповідно до вказаних заяв за один і той же період різний. А тому не зрозуміло, які складові увійшли до розміру просроченої заборгованісті за користування кредитом (можливо пеня та/або штраф на основну суму заборгованості). Згідно матеріалів справи позивач зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р м. Макіївка Донецької області відноситься до населеного пункту, на території якого здійснюється антитерористична операція. Отже, сам факт наявності діючої норми закону, згідно якої забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у зоні, де проводилася антитерористична операція, є достатнім аргументом стосовно прийняття доводів апелянта про некоректність заявленої суми заборгованості, яку не можна вважати безспірною. Оскаржити виконавчий напис нотаріуса можливо за умов того, що заборгованість не є безспірною, оскільки боржник її не визнав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, які були надані нотаріусу, крім цього, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів для вчинення нотаріальних дій. Як убачається зі змісту виконавчого напису від 26 лютого 2016 року, нотаріусу було надано документи, які відповідали пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім того, згідно виконавчого напису, заборгованість було стягнуто за період з 23 липня 2014 року по 23 грудня 2015 року, тобто, в межах одного року та вказана заборгованість складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, що не суперечить вимогам до видачі виконавчих написів нотаріусів. Таким чином, висновки суду першої інстанції про некоректність заявленої суми заборгованості та про те, що вона не є безспірною, не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам. За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд приходить до висновку, що нотаріусу на обґрунтування стягнення заборгованості за кредитним договором були надані всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. При цьому судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не надано жодного доказу, або власного розрахунку, який би спростував безспірність заборгованості, що є його процесуальним обов'язком.
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 п росить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що він не отримував повідомлення про усунення порушень кредитного договору. Крім того, нотаріус стягнув із нього неустойку, яка згідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не має нараховуватися. З нього стягнуто суми за період, в який він вносив кошти, відомості про те, чи їх враховано, відсутні.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Краснолиманського міського суду Донецької області.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п'яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що 22 серпня 2011 року між ПАТ «Банк Професійного Фінансування» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №210050567473 на суму 83 968 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі, який встановлюється для відповідного процентного періоду, з кінцевим строком повернення кредиту 23 серпня 2016 року.
Із липня 2014 року ОСОБА_1 припинив виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором.
26 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором за період з 23 липня 2014 року по 23 грудня 2015 року, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 42 627грн 03 коп.та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 8 062 грн 65 коп.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Наведені висновки щодо порядку вчинення виконавчого напису нотаріуса викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19).
За змістом пункту 2.3 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Заявник посилається на те, що банк перед вчиненням оспорюваного виконавчого напису не направляв йому вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, а також не надав нотаріусу доказів направлення цієї вимоги та її одержання позивачем.
У пункті 10.6 кредитного договору сторони погодили, що письмові повідомлення надсилаються сторонами на адреси, зазначені у розділі 10 цього договору. Датою належного отримання письмового повідомлення вважається: - при надісланні повідомлення ркомендованим поштовим відправленням - дата отримання позичальником або іншою особою за адресою надсилання, що зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення. При неотриманні повідомлення позичальником або іншою особою за адресою надсилання належною датою отримання вважається дата поштового штемпеля відділення зв'язку позичальника на повідомленні; - при надсиланні повідомлення за допомогою телефонного зв'язку - дата отримання позичальником або іншою особою за адресою надсилання відповідно до встановлених правил надання телекомунікаційних послуг. При неотриманні повідомлення позичальником або іншою особою за адресою надсилання, датою належного отримання вважається дата отримання повідомлення оператором зв'язку за адресою позичальника; - при врученні повідомлення службою кур'єрської доставки під розпис про вручення - дата отримання позичальником або іншою особою за адресою надсилання, що зазначена у відповідному документі служби кур'єрської доставки. При неотриманні повідомлення позичальником або іншою особою за адресою надсилання, належною датою отримання вважається дата отримання повідомлення службою кур'єрської доставки від кредитодавця для передачі позичальнику; - при врученні повідомлення наруч під розпис про вручення - дата такого вручення на примірнику повідомлення, належному кредитодавцеві, що зазначена позичальником або іншою особою за адресою позичальника.
Згідно листа Донецької дирекції центру поштового зв'язку № 2 УДППЗ «Украпошта» від 27 листопада 2014 року № 7/1-2314 із 27 листопада 2014 року припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснювать не в повному обсязі свої повноваження. При зверненні користувачів послуг до відділень поштового зв'язку з питань пересилання поштових відправлень на територію, що не контролюється державною владою України, рекомендовано такі поштові відправлення адресувати наступним чином: -«до запинання»; -найменування населеного пункту (що контролюється українською владою), району, області; - найменування об'єкту поштовою зв'язку місця призначення; - поштовий індекс; - номер телефону. Обов'язковою умовою при прийманні є інформування відправником адресата про відправку поштовою відправлення та погодження з ним об'єкта поштового зв'язку місця призначення. Для одержання поштового відправлення адресату необхідно буде звертатися до відділення поштового зв'язку, що функціонує на території, підконтрольній українській владі.
Доказів надсилання ОСОБА_1 повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень - у будь-який із наведених спосіб матеріали справи не містять, такий документ не зазначений у додатках до заяви про вчинення виконавчого напису нотаріуса (а. с. 59).
Крім того, виконавчий напис нотаріусом вчинено у день звернення банку із заявою про його вчинення, тобто до спливу тридцятиденного строку з моменту надіслання письмової вимоги про усунення порушень.
Ненадання доказів щодо повідомлення боржника та недотримання тридцятиденного строку з моменту повідомлення унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16-ц, від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16-ц.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду кваліфікує обставини щодо неповідомлення боржника про усунення порушень у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, як порушення прав позичальника, що має наслідком задоволення таких позовів (постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18).
Апеляційний суд при вирішенні справи не застосував норму права, яка регулює спірні правовідносини, що свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права та становить підставу для скасування рішення апеляційного суду.
Помилкових висновків щодо небезспірності стягнутої виконавчим написом заборгованості дійшов й суд першої першої інстанції, а тому ухвалене ним рішення не може бути залишеним в силі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до положень статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи те, що суди вирішили справу із неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку щодо скасування судових рішень та ухвалення нового рішення у справі із задоволенням позову з інших підстав.
Щодо судових витрат
Судовий збір за подання позову (640 грн) та касаційної скарги (1 409 грн 80 коп.) у порядку статті 141 ЦПК України покладається на ПАТ «Банк професійного фінансування».
Керуючись статтями 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2018 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, від 26 лютого 2016 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 689 грн 68 коп.
Стягнути із публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 049 грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик