13.04.2020 р. Справа № 914/725/20
місто Львів
Суддя Т. Рим, розглянувши матеріали справи
за позовом: акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк",
до відповідача-1:товариства з обмеженою відповідальністю "Галшпон",
до відповідача-2ОСОБА_1 ,
про:стягнення 133'430,00 грн.,
визнав подані матеріали недостатніми для відкриття провадження у справі з таких підстав.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Галшпон" та ОСОБА_1 про стягнення 133'430,00 грн.
Ухвалою від 27.03.2020 суд залишив позов без руху. При цьому суд зазначив, що пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відповідно до частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Незважаючи на зазначене, позивач не долучив до позову опису вкладення, що підтверджувало би відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачеві.
У відповідь на цю ухвалу позивач надіслав заяву від 31.03.2020 № 20200330/2466 (вх. № 15272/20 від 06.04.2020), в якій зазначив таке. Норма пункту 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України не визначає, в якому вигляді повинні бути подані відповідні документи: в оригіналі чи в копії. Тому позивач звернувся до норми частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає правила стосовно форми доказів. Позивач зазначив, що процесуальне законодавство не вимагає надавати докази направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви разом із додатками винятково в оригіналі.
Крім того, позивач звернув увагу і на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 № 910/9251/18.
Додатково позивач зазначив, що у списку згрупованих відправлень зазначені номери поштових відправлень з копією позову та додатками на адреси сторін, а тому суд має можливість самостійно перевірити факт відправки відповідних документів.
Оцінюючи подані документи та пояснення, суд робить такі висновки.
Рівність та змагальність сторін належать до основних принципів здійснення правосуддя. Це означає, що сторони мають рівні права та можливості для здійснення свого права на захист. Свій прояв ці принципи знаходять у конкретних правилах, які містяться в Господарському процесуальному кодексі України. Одним із таких правил є те, що позивач (заявник апеляційної чи касаційної скарги), тобто ініціатор судового провадження на відповідній стадії, має обов'язок надіслати копію відповідного документа та доданих доказів своєму процесуальному опоненту.
Таке правило чітко закріплено в частині 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України, на яку суд здійснив посилання в ухвалі від 27.03.2020. При цьому суд жодним чином не вказував на необхідність подання оригіналів доказів скерування позову та доданих документів, адже дійсно, в силу частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або і належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, в силу імперативної норми частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України саме опис вкладення у цінний лист є допустимим доказом надіслання позову та доданих документів відповідачу.
Надані позивачем копії згрупованих відправлень та оригінали фіскальних чеків не можуть собою замінити опис вкладення, адже вони фіксують лише факт надіслання поштової кореспонденції, в той час як опис вкладення - вміст надісланого.
З урахуванням наведеного суд констатує, що позивач не виправив недоліків позовної заяви, виявлених судом, що в силу частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для її повернення.
Аналогічні висновки відображено і в судовій практиці (див., наприклад, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 № 909/888/19, ухвалу Верховного Суду від 27.01.2020 № 918/328/16).
Що стосується посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.03.2019 № 910/9251/18, то таке є помилковим з огляду на відмінність обставин. У справі, яка переглядалася Верховним Судом, позивач не усунув недоліки, оскільки, на думку суду першої інстанції, не надав у достатній кількості фіскальних чеків відділення поштового зв'язку, проте надав описи вкладення. Проте таке рішення було скасовано судом апеляційної інстанції, з яким погодився і суд касаційної інстанції. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем подано до суду докази надіслання додатків до позовної заяви відповідачам та третій особі, а саме - описи вкладення (35 шт.), та дійшов висновку про те, що сама лише відсутність фіскального чеку не може бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
У справі № 914/725/20 обставини справи зворотні, позивач надав фіскальні чеки, проте не надав описи вкладення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 91, 164, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Галшпон" та ОСОБА_1 про стягнення 133'430,00 грн. повернути позивачу.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Рим Т.Я.