ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2020Справа № 910/2142/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 12791,18 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 12791,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав свої зобов'язання щодо збереження вантажу під час перевезення згідно залізничної накладної №42173088 від 24.08.2019, у зв'язку з чим позивачу заподіяні збитки на суму 12791,18 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 відкрито провадження у справі №910/2142/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть подані - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
06.03.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, стверджуючи про те, що вартість втраченого вантажу не підтверджена належними та допустимими доказами у справі, оскільки рахунок №92760851 від 24.08.2019 видано не відправником, а іншою юридичною особою - Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", а крім того, між вказаним товариством та позивачем підписано акт приймання-передачі №92760851 від 24.08.2019, в якому зазначено, що Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" отримано товарно-матеріальні цінності в повному обсязі.
16.03.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача у відзиві на позов заперечив, вказавши про те, що власником вантажу, який було відправлено згідно залізничної накладної №42173088 від 24.08.2019 до моменту його передачі перевізнику було Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", а вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" у вказаних правовідносинах є експедитором. Крім того, як зазначає позивач, акт приймання-передачі №92760851 від 24.08.2019 був підписаний між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" під час передачі товару від постачальника покупцю у порту "Південний", до моменту передання означеного товару для перевезення відповідачу, а втрата вантажу відбулась саме під час перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
16.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір поставки №1428 (договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вказану в специфікаціях (в подальшому продукція) на умовах, викладених в цьому договорі (п.1.1), якість, кількість і номенклатура продукції вказується в специфікаціях до цього договору. Кожна із специфікацій з моменту підписання є невід'ємною частиною договору (п.2.1), цей договір діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.3).
У специфікації №106 від 01.08.2019 до договору, контрагенти, зокрема, погодили, що продавець передає, а покупець приймає та оплачує вугілля ГЖО, виробник ТОВ "Ресурс" т/х Calypso N, кількість - 34908,40 т, цена за тонну без ПДВ 2966,44 грн, загальна вартість з ПДВ - 124264408,92 грн, продукція поставляється по території України, умови постачання FCA порт "Південний" (ТИС) ст.Чорноморська (експ. для ТИС) Одеської залізниці у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року, поставка продукції здійснюється у серпні 2019 року навалом, вантажоотримувач - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", ресурси вважаються прийнятими покупцем по кількості - згідно кількості, вказаної у залізничній накладній, датою поставки, переходу ризиків і переходу права власності на продукцію, яка продається за цією специфікацією є дата відмітки станції Чорноморська порт "Південний" (ТИС) про прийняття даної продукції до перевезення, яка вказана у залізничній накладній.
24.08.2019 Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" виставлено рахунок-фактуру №92760851 на оплату концентрату для коксування марки ГЖО (0-50) ТОВ "Ресурс", кількістю 1182,200 т, вартістю 4208310,44 грн з ПДВ, залізничні накладні №№42166066, 42173088, 42173096.
Також 24.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" було підписано акт приймання - передачі №92760851 до договору, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв концентрат для коксування марки ГЖО (0-50) ТОВ "Ресурс", кількістю 1182,200 т, вартістю 4208310,44 грн.
24.08.2019 відповідно до залізничної накладної №42173088 на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення Чорноморська (експ. для ТИС) Одеської залізниці до станції Авдіївка Донецької залізниці відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" було відправлено вагони з вантажем - кам'яне вугілля не поіменоване в алфавіті насипом, загальною вагою 901450 кг, в т.ч. вагони №53607222, №53485744, маса вантажу 68700 кг та 69500 кг відповідно.
Згідно комерційного акту №482803/229 від 01.09.2019, складеному на станції Авдіївка Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53607222, яка значиться у документах, становить 68700 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні при прибутті становила 67000 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Авдіївка Донецької залізниці було проведено зважування вагону №53607222, за документами значиться: вантаж - кам'яне вугілля насипом, нетто - 68700 кг, тара - 22300 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 67000 кг, що менше заявленої ваги на 1700 кг, тара - 22300 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів не розрівняна, маркована вапном. Над 7м люком справа є виїмка 200 см х 200 см х 100 см. На станції Покровськ Донецької залізниці складено акт загальної форми №30109 від 31.08.2019, на станції Нижньодніпровськ-Вузол акт загальної форми №1690 від 28.08.2019. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 100-тонних електронних вагах вантажоодержувача №0380, приписаних до станції Авдіївка Донецької залізниці і повірених 22.04.2019. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855. При повторному переважуванні вагону №53607222 недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає по штату.
Відповідно до комерційного акту №482803/230 від 01.09.2019, складеному на станції Авдіївка Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53485744, яка значиться у документах, становить 69500 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні при прибутті становила 66550 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Авдіївка Донецької залізниці було проведено зважування вагону №53485744, за документами значиться: вантаж - кам'яне вугілля насипом, нетто - 69500 кг, тара - 22450 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 65550 кг, що менше заявленої ваги на 3950 кг, тара - 22450 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів не розрівняна, маркована вапном. Над 6-7м люками є виїмка розміром 200 см х 280 см х 150 см. На станції Покровськ Донецької залізниці складено акт загальної форми №30108 від 31.08.2019, на станції Нижньодніпровськ-Вузол акт загальної форми №1691 від 28.08.2019. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 100-тонних електронних вагах вантажоодержувача №0380, приписаних до станції Авдіївка Донецької залізниці і повірених 22.04.2019. Комерційний акт підписано уповноваженими особами згідно з п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855. При повторному переважуванні вагону №53485744 недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає по штату.
За твердженнями позивача, загальна вартість недостачі вантажу, визначена ним на підставі рахунку - фактури №92760851 від 24.08.2019 з урахуванням норми недостачі вантажу 1%, становить 12791,18 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 12791,18 грн, які виникли у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні за залізничною накладною №42173088 від 24.08.2019.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
За змістом ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначено, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, протиправність поведінки Акціонерного товариства "Українська залізниця", наявність заподіяних позивачу діями відповідача збитків в заявленому до стягнення розмірі, причинно-наслідковий зв'язок між ними. Одночасно, при розгляді спору стосовно стягнення збитків правової оцінки також вимагає вина заподіювача збитків.
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12791,18 грн, збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у залізничних вагонах №№53607222, 53485744 за залізничною накладною №42173088 від 24.08.2019.
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт".
Так, згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст.307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Матеріалами справи (залізнична накладна №42173088 від 24.08.2019) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" та здійснення його перевезення вантажоодержувачу - Приватному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення до станції призначення.
За приписами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України), визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту залізниць України).
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.
Як було встановлено судом, 24.08.2019 відповідно до залізничної накладної №42173088 на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції відправлення Чорноморська (експ. для ТИС) Одеської залізниці до станції Авдіївка Донецької залізниці було відправлено вагони з вантажем - вугілля кам'яне насипом, в т.ч. вагони №53607222, №53485744, маса вантажу 68700 кг та 69500 кг відповідно, вантажовідправником визначено експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс". Всього за вказаною залізничною накладною було відправлено вантаж масою 901450 кг.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно із ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту залізниць України встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Згідно зі ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як вбачається з матеріалів справи, у комерційному акті №482803/229 від 01.09.2019, складеному на станції Авдіївка Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53607222, яка значиться у документах, становить 68700 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні при прибутті становила 67000 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Авдіївка Донецької залізниці було проведено зважування вагону №53607222, за документами значиться: вантаж - кам'яне вугілля насипом, нетто - 68700 кг, тара - 22300 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 67000 кг, що менше заявленої ваги на 1700 кг, тара - 22300 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів не розрівняна, маркована вапном. Над 7м люком справа є виїмка 200 см х 200 см х 100 см. На станції Покровськ Донецької залізниці складено акт загальної форми №30109 від 31.08.2019, на станції Нижньодніпровськ-Вузол акт загальної форми №1690 від 28.08.2019. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 100-тонних електронних вагах вантажоодержувача №0380, приписаних до станції Авдіївка Донецької залізниці і повірених 22.04.2019. При повторному переважуванні вагону №53607222 недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає по штату.
Відповідно до комерційного акту №482803/230 від 01.09.2019, складеному на станції Авдіївка Донецької залізниці встановлено, що загальна маса вантажу у вагоні №53485744, яка значиться у документах, становить 69500 кг, а в дійсності маса вантажу у вагоні при прибутті становила 66550 кг. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т). Вказаний комерційний акт також містить опис виявленого вантажу з недостачею, а саме: на станції Авдіївка Донецької залізниці було проведено зважування вагону №53485744, за документами значиться: вантаж - кам'яне вугілля насипом, нетто - 69500 кг, тара - 22450 кг. При переважуванні виявилось, що вага нетто вантажу становить 65550 кг, що менше заявленої ваги на 3950 кг, тара - 22450 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів не розрівняна, маркована вапном. Над 6-7м люками є виїмка розміром 200 см х 280 см х 150 см. На станції Покровськ Донецької залізниці складено акт загальної форми №30108 від 31.08.2019, на станції Нижньодніпровськ-Вузол акт загальної форми №1691 від 28.08.2019. Вагон прибув у технічному відношенні справний, люка, двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Переважування вантажу здійснювалось на справних 100-тонних електронних вагах вантажоодержувача №0380, приписаних до станції Авдіївка Донецької залізниці і повірених 22.04.2019. При повторному переважуванні вагону №53485744 недостача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає по штату.
Вищевказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, та приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у залізничній накладній №42173088 від 24.08.2019, фактичній масі вантажу, а саме щодо факту недостачі вантажу вагою 1700 кг, який перевозився у вагоні №53607222 та вагою 3950 кг, який перевозився у вагоні №53485744.
Наразі суд зазначає, що оскільки відповідно до змісту комерційних актів нестача вантажу була зафіксована під час слідування вагону зі станції відправлення - Чорноморська (експ. для ТИС) Одеської залізниці до станції призначення - Авдіївка Донецької залізниці, то саме відповідач в порядку ст.110 Статуту залізниць України несе відповідальність за збереження вантажу.
Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями ч.1 ст.114 Статуту залізниць України визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту залізниць України).
Як вже зазначалось судом, 16.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) укладено договір поставки №1428 (договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, вказану в специфікаціях (в подальшому продукція) на умовах, викладених в цьому договорі (п.1.1), якість, кількість і номенклатура продукції вказується в специфікаціях до цього договору. Кожна із специфікацій з моменту підписання є невід'ємною частиною договору (п.2.1), цей договір діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.3).
У специфікації №106 від 01.08.2019 до договору контрагенти, зокрема, погодили, що продавець передає, а покупець приймає та оплачує вугілля ГЖО, виробник ТОВ "Ресурс" т/х Calypso N, кількість - 34908,40 т, цена за тонну без ПДВ 2966,44 грн, загальна вартість з ПДВ - 124264408,92 грн, продукція поставляється по території України, умови постачання FCA порт "Південний" (ТИС) ст.Чорноморська (експ. для ТИС) Одеської залізниці у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року, поставка продукції здійснюється у серпні 2019 року навалом, вантажоотримувач - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", ресурси вважаються прийнятими покупцем по кількості - згідно кількості, вказаної у залізничній накладній, датою поставки, переходу ризиків і переходу права власності на продукцію, яка продається за цією специфікацією є дата відмітки станції Чорноморська порт "Південний" (ТИС) про прийняття даної продукції до перевезення, яка вказана у залізничній накладній.
На виконання умов вказаного договору, 24.08.2019 Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на адресу Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" виставлено рахунок-фактуру №92760851 на оплату концентрату для коксування марки ГЖО (0-50) ТОВ "Ресурс", кількістю 1182,200 т, вартістю 4208310,44 грн з ПДВ, залізничні накладні №№42166066, 42173088, 42173096.
Суд зазначає, що саме за залізничною накладною №42173088 від 24.08.2019, яка складена експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", вантажоодержувачем за якою є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" в межах договору №1428 від 16.07.2018, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", позивачем заявлено про втрату вантажу.
Також 24.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" було підписано акт приймання - передачі №92760851 до договору, відповідно до якого постачальник передав, а покупець прийняв концентрат для коксування марки ГЖО (0-50) ТОВ "Ресурс", кількістю 1182,200 т, вартістю 4208310,44 грн.
При цьому суд погоджується з твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані про те, що означений акт був підписаний між контрагентами до прийняття вантажу, зокрема, у вагонах №№53607222, 53485744 до перевезення відповідачем.
Слід зазначити, що положеннями Статуту (у тому числі ст.ст.130, 133 Статуту) не передбачено обов'язку надання доказів сплати вартості вантажу, а документами, які у встановленому законом порядку свідчать про вартість вантажу в даному випадку є рахунок-фактура №92760851 від 24.08.2019 та відповідний акт прийому-передачі №92760851 від 24.08.2019.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Судом встановлено, що вантажовідправник передав відповідачу для перевезення вугілля кам'яне, яке відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), Митного тарифу України, встановленого Законом України №584-VII від 19.09.2013 (Група 27 Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні) та розділу 1 ДСТУ 4082-2002 "Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу", затвердженого наказом Держстандарту України №163 від 19.03.2002 є мінеральним паливом.
Отже з урахуванням п.27 Правил видачі вантажів, враховуючи те, що втраченим вантажем за залізничною накладною №42173088 від 24.08.2019 було вугілля кам'яне - мінеральне паливо, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.
На підставі наявних в матеріалах справи документів, судом було здійснено розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу) у вагонах №53607222 та №53485744 наступним чином:
1. згідно рахунку - фактури №92760851 від 24.08.2019 вага вантажу становить 1182,200 т; 2) вартість 1 тонни згідно вказаного рахунку - фактури з податком на додану вартість становить 3559,73 грн; 3) вага вантажу у вагоні №53607222 за документами складала 68700 кг, фактично вага становила 67000 кг, недостача - 1700 кг; 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 68700 кг*1% (природні втрати) = 687 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 1700 кг - 687 кг = 1013 кг (1,01 т); 6) вартість недостачі 3559,73 грн. *1,01 т = 3595,33 грн (за розрахунком позивача 1186,46 грн).
2. згідно рахунку - фактури №92760851 від 24.08.2019 вага вантажу становить 1182,200 т; 2) вартість 1 тонни згідно вказаного рахунку - фактури з податком на додану вартість становить 3559,73 грн; 3) вага вантажу у вагоні №53485744 за документами складала 69500 кг, фактично вага становила 65550 кг, недостача - 3950 кг; 4) вага вантажу з урахування природних втрат: 69500 кг*1% (природні втрати) = 695 кг; 5) недостача з урахуванням природних втрат становить 3950 кг - 695 кг = 3255 кг (3,26 т); 6) вартість недостачі 3559,73 грн. *3,26 т = 11604,72 грн).
Всього вартість недостачі вантажу у вищеперелічених вагонах за розрахунком суду становить 15200,05 грн.
Отже перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу у вагонах), суд дійшов висновку, що в ньому наявні помилки.
За розрахунком позивача вартість втраченого вантажу складає 12791,18 грн.
Відповідно до ст.131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Частиною 1 ст.127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст.1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №55225098 та №53485744, шкідливого результату такої поведінки (збитків) - недостачі товару на загальну суму 12791,18 грн (за розрахунком позивача) та наявності причинного зв'язку між протиправної поведінкою та завданими збитками.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагонах №55225098 та №53485744 сталась не з вини відповідача (відповідно до ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.127 Статуту залізниць України) та з причин, що не залежали від нього (ст.113 Статуту залізниць України).
Таким чином, оскільки при перевезенні вантажу у вагонах №55225098 та №53485744, що було здійснено Акціонерним товариством "Українська залізниця", останнім не було дотримано обов'язку зі збереження вантажу у вказаних вагонах, прийнятих до перевезення, внаслідок чого наявна недостача вантажу, а відповідачем в свою чергу не доведено, що недостача вантажу у вказаних вагонах, відбулась не з вини Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків є належним чином доказово обґрунтованими.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Позивачем до матеріалів справи долучені всі документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу для підтвердження розміру заподіяних збитків.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в повному обсязі.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, Печерський район, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, ідентифікаційний код 00191075) 12791 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн 18 коп. збитків та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 14.04.2020 року.
Суддя М.Є.Літвінова