1/838
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 квітня 2020 року м. Київ № П/320/736/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), адреса: АДРЕСА_2 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21 вересня 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21 вересня 2018 року.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок невиплати позивачу грошової компенсації додаткової відпустки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року матеріали адміністративної справи №П/320/736/20 передані за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року адміністративна справа №П/320/736/20 прийнята до провадження, відкрито провадження та вирішено здійснити розгляд даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2020 року клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду, подане за підписом ОСОБА_2 , повернуто без розгляду.
08 квітня 2020 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника військової частини НОМЕР_1 повторно надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача послався на те, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що при знятті військовослужбовця з грошового забезпечення про виплачені суми робляться відповідні записи у даний йому грошовий атестат.
У зв'язку з тим, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21 вересня 2018 року №211 та не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та індексацію грошового забезпечення при звільненні, позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у день звільнення та мав можливість звернутись до суду до 21 жовтня 2018 року.
Враховуючи, вищевикладене представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, повно та всебічно дослідивши докази, які мають значення для правильного вирішення питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Так, у відповідності до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Крім того суд звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії» (рішення від 22.10.1996 року), «Девеер проти Бельгії» (рішення від 27.02.1980 року)).
В той же час, слід зазначити, що обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що він звернувся до відповідача з заявою про виплату йому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки 24 грудня 2019 року, листом від 10 січня 2020 року його повідомлено про відсутність підстав для здійснення таких виплат. При цьому, до адміністративного суду з вказаною позовною заявою позивач звернувся 17 березня 2020 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.
Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме з відповіді відповідача від 10 січня 2020 року, а не в момент звільнення з військової служби.
Більш того, вказані правовідносини не пов'язані зі спорами щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, як на це посилається представник відповідача, а виникли виключно з підстав невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, тому, при обчисленні строку звернення до суду слід застосовувати загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, частину 2 статті 122 КАСУ, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку про своєчасність звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з вказаною заявою та про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 120, 121, 122, 123, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Н.В. Клочкова