1/835
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог
13 квітня 2020 року м. Київ № 640/4896/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач, Укртрансбезпека), адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, в якій позивач просить суд:
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2019 року по 25 грудня 2019 року включно у розмірі 25938,66 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
01 квітня 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначено, що після отримання довідки про доходи за період січень-грудень 2019 року позивачу стало відомо, що відповідач не виконав належним чином податкові зобов'язання як податкового агента зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також зобов'язання як роботодавця зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за весь період вимушеного прогулу.
Розглянувши вказану заяву позивача, дослідивши матеріали справи, які мають значення для правильного вирішення питання щодо можливості прийняти до розгляду цю заяву, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Так, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою 28 лютого 2020 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду.
При цьому, довідка про доходи, на яку посилається позивач, як на підставу зміни позовних вимог, видана останньому 13 березня 2020 року.
Частиною 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
У відповідності до частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
В заяві про збільшення позовних вимог позивач змінив предмет та підставу позову, а саме виклав новий предмет позову в такій редакції:
- визнати неправомірною бездіяльність Державної служби з безпеки на транспорті щодо невиконання обов'язку роботодавця при нарахуванні єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за ставкою, визначеною статтею 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та сплатити його у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
- зобов'язати Державну службу з безпеки на транспорті нарахувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за ставкою, визначеною статтею 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та сплатити його у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за період з 04 травня 2019 року по 08 листопада 2019 року включно;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 листопада 2019 року по 25 грудня 2019 року у розмірі 25938,66 грн та зобов'язати Державну службу з безпеки на транспорті нарахувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за ставкою, визначеною статтею 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та сплатити його у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за період з 09 листопада 2019 року по 08 січня 2020 року включно;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4173,00 грн;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 усі судові витрати, в тому числі понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Суд зауважує, що первісні позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтувалися на невиконанні відповідачем рішення суду про поновлення на посаді, відповідно, невиплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 09 листопада 2019 року (наступний день після ухвалення рішення суду про поновлення на посаді) по 25 грудня 2019 року (день, що передує виданню наказу про поновлення позивача на посаді). Натомість у заяві про збільшення позовних вимог, якою змінюється предмет позову вказано вже іншу підставу, а саме на довідку про доходи від 13 березня 2020 року.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявою про збільшення розміру позовних вимог позивач одночасно змінює як предмет, так і підставу позову, що не допускається Кодексом адміністративного судочинства України.
Під предметом позову розуміється певна правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Так, предмет змінюється в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання належним чином податкових зобов'язань як податкового агента зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також зобов'язання як роботодавця зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за весь період вимушеного прогулу за період з січня по грудень 2019 року, оскільки така позовна вимога не була предметом у первісному позові.
Крім цього, змінюється підстава, адже саме протиправне невиконання відповідачем своїх зобов'язань як податкового агента та роботодавця, на думку позивача, є підставою для зобов'язання останнього вчинити такі дії на суму нарахованої та виплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період до 09 листопада 2019 року та задоволення позову в частині нового предмету.
Така підстава позову не заявлялась і не могла заявлятись в первісному позові позивачем, оскільки на момент звернення із позовом до суду (28 лютого 2020 року) довідка про доходи від 13.03.2020 позивачу відповідачем ще не видавалась, а події щодо її видання мали місце вже після звернення позивача з позовом до суду.
Також на момент звернення з первісним позовом до суду 28 лютого 2020 року позивачу не було і не могло бути відомо про події, що стались після цього та які можуть бути самостійним предметом оскарження, а не шляхом одночасної зміни і предмету, і підстави позову в даній справі.
При цьому ч.1 ст. 47 КАС України передбачає саме право позивача до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Проте, Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає права одночасної зміни і предмету, і підстави позову.
За вимогами наведеної норми процесуального закону одночасна зміна предмету та підстави позову не допускається, тому у суду відсутні підстави прийняти таку заяву (заява про збільшення позовних вимог від 01 квітня 2020 року) до розгляду.
Частиною 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.
З урахуванням предмета та підстав заявленого позову, суд вважає за необхідне постановити дану ухвалу та повернути без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 47, 172, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Клочкова