ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 квітня 2020 року справа №640/24879/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича (далі по тексту відповідач, приватний виконавець Турчин А.А.)
третя особаОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_2 )
провизнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05 вересня 2019 року ВП №6080261
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає оскаржувану постанову незаконною, у зв'язку із тим, що приватний виконавець Турчин А.А. неправомірно передав на зберігання арештоване та описане майно особі, якій не мав права його передавати на зберігання, а також без участі ОСОБА_1 або його представника, чим обмежив права позивача, як боржника, у виконавчому провадженні, та порушив вимоги частини першої статті 19 та частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/24879/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання; залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Турчина А.А. про стягнення з боржника основної суми винагороди від 05 грудня 2019 року у ВП №6080261 у розмірі 8 346,00 грн.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує про правомірність своїх дій щодо прийняття постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника та, що постанова відповідає вимогам пункту 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Третя особа в своїх поясненнях, наданих до суду, зазначає, що приватний виконавець діяв у межах та спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а, відтак, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця Турчина А.А. про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2010 року ВП №6080261 відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про забезпечення позову від 22 листопада 2019 року у справі № 761/44057/19, шляхом накладення арешту в цілому на транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, МОДЕЛІ G 500, рік випуску - 2011, номер шасі НОМЕР_1 , колір - сірий, та заборони його експлуатації.
Відповідно до постанови приватного виконавця Турчина А.А. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05 грудня 2019 року ВП №60802619 з метою забезпечення виконання рішення суду описано на накладено арешт на майно - транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ, МОДЕЛЬ G 500, рік випуску - 2011, номер шасі НОМЕР_1 , колір - сірий, що належить божнику - ОСОБА_1 .
На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним, призначено відповідальним зберігачем стягувача - ОСОБА_2.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується наступними мотивами.
Відповідно статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються:
1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;
2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов'язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Такий арешт знімається, якщо протягом п'яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», майно на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов'язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу.
Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Аналогічні положення щодо опису та зберігання арештованого майна визначено в Порядку опису майна та передачі його на зберігання в пунктах 10 та 11 розділу VIIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі по тексту - Інструкція з організації примусового виконання рішень), згідно з якими після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
У пункті 11 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що якщо опис і арешт майна (коштів) здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.
Отже, стаття 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 11 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень вирізняють порядок передачі арештованого майна виконавцем на виконання рішення про забезпечення позову, та вимагають зазначити в постанові про опис та арешт майна (коштів) особу, якій передається на зберігання арештоване майно, а саме особу: боржника або його представника (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Як встановлено вище, приватний виконавець Турчин А.А. у виконавчому провадженні щодо виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про задоволення заяви про забезпечення позову від 22 листопада 2019 року у справі №761/44057/19, з метою забезпечення виконання рішення суду описано на накладено арешт на майно - транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ, МОДЕЛЬ G 500, рік випуску - 2011, номер шасі НОМЕР_1 , колір - сірий, та передано майно на зберігання стягувачу - ОСОБА_2 .
При цьому суд звертає увагу, що в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року у справі №761/44057/19 ОСОБА_2 не визначений особою, якій приватний виконавець Турчин А.А. мав передати на зберігання арештований транспортний засіб.
Відповідач також не надав суду доказів відмови позивача, як боржника, від прийняття на зберігання арештованого майна, а саме: транспортний об'єкт марки MERSEDES-BENZ, МОДЕЛЬ G 500, рік випуску - 2011, номер шасі НОМЕР_1 , колір - сірий.
Таким чином, у постанові про опис та арешт майна (коштів) від 05 грудня 2019 року ВП №6080261 відповідач мав зазначити ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні, відповідно до вимог частини першої статті 58 закону України «Про виконавче провадження».
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що він законно передав на відповідальне зберігання арештоване майно ОСОБА_2 (стягувачу) та діяв у відповідності до вимог частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згадана норма Закону визначає спеціальні положення щодо передачі на зберігання арештованого майна на виконання рішення про забезпечення позову, де визначено здійснення такої передачі майна саме боржнику або його представнику (якщо інше не визначено в судовому рішення або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника відкриття прийнята приватним виконавцем Турчиним А.А. з порушенням вимог частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню
Відповідно до частини першої статі 139 кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, а відповідач не має бюджетних асигнувань, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчини Андрія Анатолійовича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05 грудня 2019 року у ВП №6080261.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок)
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Турчин Андрій Анатолійович (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 13, оф.5; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Суддя В.А. Кузьменко