ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 квітня 2020 року м. Київ № 640/9331/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології»
доГоловного управління ДФC у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
29.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо невиконання обов'язку підготувати висновок про повернення сум коштів у розмірі 1 900 000,00 грн. з відповідного бюджету та подати для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві підготувати висновок про повернення сум коштів у розмірі 1 900 000,00 грн. з відповідного бюджету та подати для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою на повернення надмірно сплаченого податку на прибуток та авансового внеску з податку на прибуток шляхом їх перерахування на поточний рахунок підприємства; відповідач залишив заяву позивача без розгляду оскільки відсутня документальна перевірка декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за період виникнення переплати; відповідно до ст. 43 ПК України повернення надміру сплачених сум здійснюється за умови відсутності податкового боргу та подання заяви протягом 1095 днів з дня виникнення надміру сплаченої суми; позивачем дотримані всі умови для здійснення повернення надмірно сплаченої суми, а дії відповідача протирічать положенням ПК України.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.
03.06.2019 було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9331/19 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
26.09.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що порядок повернення надмірно сплачених коштів регламентується: ст.ст. 43, 102 ПК України, п.п. 5, 6 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 882/118 від 30.12.2013; із змісту вказаних правових норм вбачається наступна послідовність дій: 1) звернення платника податків до фіскального органу із відповідною заявою; 2) встановлення податковим органом наявності факту переплати (за необхідності - проведення перевірки); 3) складання ним відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення заявнику надміру сплачених коштів або винесення обґрунтованої відмови у задоволенні заяви; у позивача не вбачається надміру сплачених грошових зобов'язань в розумінні п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання в річній декларації та в майбутньому зменшив зобов'язання на суму нарахованих щомісячних авансових внесків.
09.10.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що згідно із п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надмірно сплачені грошові зобов'язання - це позитивна різниця між сумою фактично сплачених грошових зобов'язань на певну дату, та сумою нарахованих зобов'язань, граничний строк сплати по яким настав на певну дату; таким чином відповідач безпідставно звужує значення поняття «надміру сплаченого грошового зобов'язання».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.04.2019 ТОВ «Аграрні технології» звернулось до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою (вих. № 08/04) про повернення сплаченого податку на прибуток та авансового внеску із податку на прибуток шляхом їх перерахування на поточний рахунок, в якій, посилаючись на п. 43.4 ст. 43 ПК України просило частково повернути наявну переплату з податку на прибуток у сумі 1 900 000,00 грн. на поточний рахунок підприємства.
Листом (№ 73039/10/26-15-12-03-11 від 18.04.2019) ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання за напрямами перерахування коштів, що виникли внаслідок зменшення задекларованих зобов'язань з податку на прибуток, можливо після здійснення контроль-перевірочних заходів, а отже заява позивача залишається без розгляду.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктами 43.1 та 43.3 ст. 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до п. 43.2 ст. 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Пунктом 43.4 ст. 43 ПК України встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Згідно з п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Пунктом 1 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015 (надалі - Порядок № 1146) встановлено, що цей Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
Пунктами 5 та 6 зазначеного Порядку встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.
У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються:
1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;
2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;
3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;
4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;
5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку;
6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;
банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Пунктом 7 Порядку № 1146 встановлено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені (крім грошових зобов'язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Пунктом 102.5 ст. 102 ПК України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Отже аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що поверненню підлягають грошові кошти, що обліковуються за платником податку як переплата з обов'язкових платежів, за умови подання заяви про повернення коштів на рахунок платника податків у визначений законом строк.
З наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2017 року, 1 півріччя 2017 року, три квартали 2017 року, за 2017 рік, а також із витягу з електронного кабінету платка податків вбачається, що у позивача наявна переплата з податку на прибуток в розмірі 1 994 071,16 грн., яка виникла за наслідком подання декларації з податку на прибуток за три квартали 2017 року та декларації з податку на прибуток за 2017 рік.
З огляду на зазначене позивач звернувся до відповідача із заявою (вих. № 08/04 від 08.04.2019) про повернення сплаченого податку на прибуток та авансового внеску із податку на прибуток шляхом їх перерахування на поточний рахунок, в якій, посилаючись на п. 43.4 ст. 43 ПК України, просив частково повернути наявну переплату з податку на прибуток у сумі 1 900 000,00 грн. на поточний рахунок підприємства.
Листом (№ 73039/10/26-15-12-03-11 від 18.04.2019) ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, що повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання за напрямами перерахування коштів, що виникли внаслідок зменшення задекларованих зобов'язань з податку на прибуток, можливо після здійснення контрольно-перевірочних заходів, а отже заява позивача залишається без розгляду.
Натомість, ані ПК України, ані Порядком № 1146 не передбачено проведення контрольно-перевірочних заходів як передумови повернення надміру сплаченого податку на прибуток та авансового внеску з податку на прибуток. Як зазначалось судом вище, передумовою повернення грошових коштів, що обліковуються за платником податку як переплата з обов'язкових платежів, є лише подання заяви про повернення коштів на рахунок платника податків у визначений законом строк.
За вказаних обставин суд вважає, що дії фіскального органу по залишенню заяви позивача (вих. № 08/04 від 08.04.2019) без розгляду протирічать положенням чинного законодавства.
Пунктом 8 Порядку № 1146 встановлено, що у разі, якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:
- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
- два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;
- три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.11. 2011 № 1242 (із змінами).
За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у м. Києві щодо невиконання обов'язку підготувати висновок про повернення сум коштів у розмірі 1 900 000,00 грн. з відповідного бюджету та подати для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та позовні вимоги про зобов'язання Головного управління ДФС у м. Києві підготувати висновок про повернення сум коштів у розмірі 1 900 000,00 грн. з відповідного бюджету та подати для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, грунтуються на приписах чинного законодавства, а відтак підлягають задоволенню.
Принагідно суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.
При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу в задоволенні заяви про повернення сум надміру сплаченого податку на прибуток та авансового внеску з податку на прибуток.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології» задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) щодо невиконання обов'язку підготувати висновок про повернення сум коштів у розмірі 1 900 000,00 (один мільйон дев'ятсот тисяч) грн. з відповідного бюджету та подати для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
3. Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) підготувати висновок про повернення сум коштів у розмірі 1 900 000,00 (один мільйон дев'ятсот тисяч) грн. з відповідного бюджету та подати для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні технології» (код ЄДРПОУ: 35363892, адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 100), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1 921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко