27 березня 2020 року справа № 580/651/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправними дій та скасування постанови,
21.02.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (далі - відповідач) в якому просить:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження незаконними та неправомірними;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 61098243 від 29 січня 2020 року, постановлену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною.
В обгрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що оскаржувана постанова ухвалена на підставі виконавчого напису №33175 виданого 18.12.2019р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. Позивачем зауважено, що постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Разом з тим, позивач зареєстрована з 1995 року та проживає в місті Сміла Черкаської області та нерухомості в м. Києві не має. З урахуванням зазначеного, позивача вважає, що приватний виконавець не мав жодних підстав для прийняття виконавчого напису до виконання та відкриття виконавчого провадження у Виконавчому окрузі міста Києва, в зв'язку з чим оскаржувану постанову вважає такою, що винесена з порушенням вимог Закону та підлягає скасуванню.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
26.03.2020р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування позиції відповідачем зазначено, що з метою примусового виконання виконавчого напису про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 29505,05 грн., стягувач (АТ «Перший Український Міжнародний Банк») звернувся із заявою про примусове виконання рішення, за місцезнаходженням майна боржника. До заяви стягувачем додано оригінал виписки по рахунку, відповідно до якої на рахунку UA073348510000026204404079795, що належить ОСОБА_1 , станом на 28.01.2020 наявні кошти в розмірі 5,00 грн. Відповідачем зазначено, що позивач є власником вказаного рахунку, відкритого в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4. Також, відповідачем звернуто увагу, що грошові кошти є майном, у розумінні Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим майно боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. З урахуванням зазначеного, відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови, нею дотримані вимоги Закону, в зв'язку з чим позовні вимоги є необгрунтованими, в задоволенні яких просить відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.01.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61098243 з виконання виконавчого напису №33175, виданого 18.12.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 29505,05 грн.
Вважаючи ухвалену приватним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження такою, що винесена з порушенням закону, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII, зі змінами та доповненнями, далі - Закон №1404-VIII), а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), що визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів.
Приписами статті 5 Закону №1404-VIII, визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII, встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст.19 Закону №1404-VIII, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону №1403, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (ч. 1 ст. 25 Закону №1403).
Відповідно до частиною 2 статті 25 Закону №1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.
Спірні відносини виникли з приводу прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною постанови про відкриття виконавчого провадження №59892711 з примусового виконання виконавчого напису №33175.
Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та прийнято виконавчий документ до виконання не за місцем її проживання.
З Єдиного реєстру приватних виконавців України судом вбачається, що виконавчим округом приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни є - м. Київ.
Згідно наявної в матеріалах справи копії виконавчого напису №33175 виданого 18.12.2019р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається судом з матеріалів справи, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за вих.№130275 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни подано заяву про примусове виконання виконавчого напису №33175, виданого 18.12.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 29505,05 грн.
У вказаній заяві, зазначено аналогічну адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_1 .
Відповідно до абз. 9 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. №1382-IV, документами, до яких вносяться відомості про місце проживання є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Відповідно до копії паспорта громадянина України позивача (а.с.22-24). серії НС №709311 виданого Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 15.11.1999р., зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , з 17.02.1995р. є: АДРЕСА_2 (а.с. 24).
Таким чином, на момент відкриття виконавчого провадження №59892711 боржник була та залишається зареєстрованою у Черкаській області, що не відноситься до виконавчого округу м. Києва.
За змістом норм ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Закон №1404-VIII вирізняє майно боржника, на майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.
Отже, виконання рішення за місцезнаходженням майна в розумінні вимог ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII передбачає можливість виконання рішення лише за місцезнаходженням такого.
Відповідачем, в обгрунтування правомірності прийняття спірної постанови, зазначено, що до заяви про примусове виконання виконавчого напису №33175, стягувачем додано виписку з рахунку UA073348510000026204404079795, що належить ОСОБА_1 , відповідно до якої станом на 28.01.2020р. на вказаному рахунку наявні кошти в розмірі 5,00 грн. та звернуто увагу, що оскільки грошові кошти є майном, у розумінні Цивільного кодексу України, майно боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва, то відповідачем правомірно прийнято спірну постанову.
З приводу даного посилання, суд зазначає, що у відповідності до ч.ч.4,5 ст. 24 Закону №1404-VII, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
За приписами п. 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).
З аналізу вказаних положень, судом вбачається, що приватний виконавець, при примусовому виконанні рішень, вчиняє дії щодо встановлення інформації про місцезнаходження боржника або його майна.
Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем заходів щодо встановлення місцезнаходження боржника або його майна у виконавчому окрузі м. Києва, натомість відкрито виконавче провадження на підставі інформації поданої стягувачем, без її перевірки.
Судом встановлено, що приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач керувалася листом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» вих.№1-01, відповідно до якого кошти боржника знаходяться на рахунку, відкритому в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», при цьому, фактичним місцезнаходженням якого є адреса стягувача у виконавчому провадженні №61098243 - АТ «Перший Український Міжнародний Банк».
Згідно статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. №2346-III, кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Статтею 7 Закону №2346-III передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання та кореспондентські рахунки.
Суд зазначає, що до матеріалів справи не надано доказів, що свідчили б про вікриття АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на ім'я ОСОБА_1 будь-яких рахунків, на підставі відповідного волевиявлення позивача та не надано доказів, з яких можливо встановити вид відкритого рахунку, в розумінні статті 7 Закону №2346-III.
Отже суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна позивача не може слугувати місце розташування самого АТ «Перший Український Міжнародний Банк», при цьому, відповідно до листа АТ «Перший Український Міжнародний Банк» вих.№1-01 адресованого приватному виконавцю, не вбачається розміщення будь-яких коштів, що належать позивачу на такому рахунку, що унеможливлює застосування положень ст. 190 ЦК України.
Так, ст. 190 Цивільного кодексу України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Кодексу).
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що «рахунок» є майном в розумінні статті 190 ЦК України. Так само, не передбачено й визначення місцезнаходження «рахунку» за місцем знаходження будь-якої фінансової установи.
Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі №905/3542/15 та від 19.08.2019 у справі № 922/1293/15, оскільки постанова від 10.09.2018р. у справі №905/3542/15 прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.
При цьому суд також бере до уваги, що відповідачем, за наслідками відкриття виконавчого провадження, 03.02.2020р. у даному ВП №61098243 прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків із зазначених видів доходів.
З огляду на встановлене, в ході розгляду даної справи, місцезнаходження боржника в м. Сміла, Черкаської області, суд доходить висновку, що відповідачем не додержано вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі. Відповідач протиправно всупереч чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в нього достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить до висновку, що оскаржувана постанова від 29.01.2020р. про відкриття виконавчого провадження №61098243 прийнята відповідачем поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, в зв'язку з чим дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження підлягають визнанню неправомірними, а постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2020р. належить скасувати.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 06.03.2020р. №105, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 840,80 грн.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження.
Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №61098243 від 29.01.2020р., постановлену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни (02002, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 35-Б, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя М.А. Білоноженко