Справа № 560/1825/19
14 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши в письмовому провадженні в порядку ст.383 КАС України заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Дунаєвецької міської ради по адміністративній справі №560/1825/19 за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради , Виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради Хмельницької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України по справі №560/1825/19, в якій просить:
- визнати протиправним рішення Дунаєвецької міської ради від 11 грудня 2019 року №02.05-12/2840, за не виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року справа №560/1825/19 у наданні дозволу ОСОБА_1 , на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення селянського господарства;
- зобов'язати Дунаєвецьку міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га, кадастрового номера 6821885300:05:013:2001 для ведення селянського господарства;
- стягнути з Дунаєвецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20000 грн;
- зобов'язати Дунаєвецьку міську раду подати, у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування заяви зазначила, що Дунаєвецька міська рада на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 560/1825/19 приняла протиправне рішення від 11 грудня 2019 року за № 02.05-12/2840, яким позбавила позивача права отримати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення селянського господарства, згідно пункту б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України.
Дослідивши обставини щодо виконання рішення суду у цій справі та наявності підстав для визнання протиправним у порядку визначеному ст. 383 КАС України рішення Дунаєвецької міської ради від 11 грудня 2019 року №02.05-12/2840, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з огляду на таке.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 по справі №560/1825/19 позов задоволено частково. Вирішено визнати протиправним та скасувати рішення Дунаєвецької міської ради від 17.05.2019 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власністю орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дунаєвецької об'єднаної територіальної громади. Зобов'язати Дунаєвецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2019 року та прийняти рішення щодо надання дозволу або відмовити в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дунаєвецької об'єднаної територіальної громади. В решті позову відмовити.
Вказане рішення набрало законної сили 22.11.2019.
Листом від 11 грудня 2019 року за № 02.05-12/2840 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року справа № 560/1825/19 за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, заяву ОСОБА_1 про надання дозволу па розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.04.2019 року повторно розглянуто. За результатами розгляду зазначеної заяви підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 ». Зазначений проект рішення оприлюднено на офіційному сайті міської ради 04 грудня 2019 року. Згідно з протоколом № 85 проведення спільного засідання постійних комісій міської ради, що відбулось 06 грудня 2019 року, проект рішення «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 » одноголосно винесено на розгляд пленарного засідання шістдесят другої (позачергової) сесії міської ради. Питання «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 », відповідно до протоколу шістдесят другої (позачергової) сесії міської ради VII скликання від 06 грудня 2019 року, було внесено до порядку денного вищезазначеного пленарного засідання за № 5. Міським головою, після обговорення даного питання, було винесено на голосування, як рішення сесії, за основу та в цілому. З результатом голосування: «за» - 6, «проти» - 8, «утрималися» - 9, «не голосували» - 0, рішення не прийняте.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до приписів ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Суд зазначає, що у ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року.
Статтею 3 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Так, як було встановлено судом, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року у справі №560/1825/19 зобов'язано Дунаєвецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2019 року та прийняти рішення щодо надання дозволу або відмовити в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дунаєвецької об'єднаної територіальної громади.
В порядку виконання судового рішенні відповідачем повторно відмовлено позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дунаєвецької об'єднаної територіальної громади, з підстав не передбачених законодавством України.
Суд звертає увагу відповідача на те, що позивач не звертався до нього з новою заявою та новими документами для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а звернувся в порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, зазначене свідчить про невиконання відповідачем рішення суду по справі №560/1825/19, а відтак вимоги позивача викладені у заяві поданій в порядку статті 383 КАС України щодо визнати протиправним рішення Дунаєвецької міської ради від 11 грудня 2019 року №02.05-12/2840 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року справа №560/1825/19 є такими, що підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Частиною 6 статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до частини 5 статті 249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , суд зазначає, що остання задоволенню не підлягає так, як питання надання дозволу або відмови у його наданні є виключно дискреційними повноваження відповідача.
Водночас, щодо вимог заяви про стягнення з Дунаєвецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000 грн, суд зазначає таке.
Статтею 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовим елементом якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного зі складових елементів виключає задоволення позову.
Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до підпункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", встановлено, що шкода підлягає відшкодуванню за наявності складу цивільного правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, неправомірність дій особи, яка заподіює шкоду, безпосередній причинний зв'язок між шкодою та діями, а також вина заподіювача шкоди. При цьому відсутність хоча б одного складового елемента виключає можливість відшкодування шкоди.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Суд зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди та не навів доказів причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою (у вигляді душевних страждань та психологічних переживань, що негативно відобразились на його психоемоційному стані).
Крім того, судом таких фактів при розгляді заяви встановлено не було.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви в частині вимог позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн.
Керуючись статтями 248, 249, 254, 382 ,383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Дунаєвецької міської ради від 11 грудня 2019 року №02.05-12/2840 щодо невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по адміністративній справі №560/1825/19 за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької міської ради, виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Встановити Дунаєвецькій міській раді місячний строк для прийняття рішення після отримання повного тексту ухвали суду та надання в десятиденний термін після прийняття рішення відповіді про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по адміністративній справі №560/1825/19 та зобов'язання вчинити дії, а саме:
"Зобов'язати Дунаєвецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2019 року та прийняти рішення щодо надання дозволу або відмовити в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Дунаєвецької об'єднаної територіальної громади".
В решті заяви про стягнення з Дунаєвецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 20000 грн, та зобов'язання Дунаєвецької міської ради надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність орієнтовною площею 2,00 га, кадастрового номера 6821885300:05:013:2001 для ведення селянського господарства - відмовити.
Стягнути на користь позивача - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради судовий збір в сумі 424,60 грн (чотириста двадцять чотири гривні 60 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя П.М. Майстер