про залишення позовної заяви без руху
14 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/923/20
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Хом'якова В.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 22.08.2013 р. по 19.02.2016 р.,
встановила:
До Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати (в період з 22.08.2013 по 19.02.2016) в сумі невиплаченої індексації заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України, у позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Так, позивачем не зазначено адреси електронної пошти сторін та контактний номер телефону відповідача.
Також, згідно п.п.4, 5 ч.5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві повинно бути зазначено, які конкретні обставини свідчать про невиплату в повному обсязі заробітної плати позивачу; не зазначені докази, що підтверджують факт неповної виплати. В порушення вимог ч. 4 ст. 161 КАС України, до позовної заяви не додані докази, які підтверджують факт недоплати заробітної плати.
Виходячи з принципу змагальності, згідно ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивач має добросовісно ставитись до виконання своїх обов'язків, якщо він цього не бажає робити, суд не має працювати замість нього.
Позивач не надав ніяких документів, яка саме заробітна плата була йому виплачена з 22.08.2013 по 19.02.2016, та про її складові. В той же час, позивач не звертався до відповідача за наданням документів, які підтверджують розміри виплати йому заробітної плати, а отже доводи позивача про недоплату заробітної плати є припущенням позивача, яке не грунтується на будь-якому конкретному доказі.
Також, позивачем вимоги щодо витребування у відповідача розрахункових листів по заробітній платі не обгрунтовані наявністю будь-яких об'єктивних причин, з яких позивач не мав можливості самостійно витребувати у відповідача ці документи. Суд звертає увагу, що позивач, як учасник справи, повинен довести, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч.4 ст. 79 КАС України), але з поважних причин не має можливості надати докази суду. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (ч.2 ст. 80 КАС України).
Крім того, якщо позивач просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати, він має вказати суму заборгованості за власним підрахунком, або змінити позовні вимоги на зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Також, статтями 1, 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" відповідно його преамбули визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Вищевказані правові норми свідчать про те, що індексація не є оплатою праці, тобто не є складовою заробітної плати.
Індексація заробітної плати не є заробітною платою. Позивач отримуючи грошове забезпечення без індексації (якщо він мав на це право) повинен був знати про порушення його прав, проте з позовом про зобов'язання здійснити та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 22.08.2013 по 19.02.2016 звертається до суду лише 09.04.2020 року.
Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач вказаних обставин не висвітлює, не надає відповідних доказів.
Згідно з ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, з урахуванням того, що індексація не є оплатою праці (не є складовою заробітної плати в розумінні положень ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення"), позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру (пп.1 п.3 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"). Суд звертав увагу позивача, що якщо він просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати, то має вказати суму заборгованості за власним підрахунком, з якої вже і розрахувати необхідну до сплати ставку судового збору (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Виходячи з вищевикладеного, позовна заява, відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України, підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України, суд, -
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Повідомити позивача про необхідність в десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/923/20 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.В. Хом'якова