14 квітня 2020 року справа № 580/866/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Паламаря П.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально -побутових питань за 2019 рік;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на час звільнення зі служби, відповідач протиправно не провів з позивачем усі необхідні розрахунки на які він мав право, за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема йому не була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік. Зазначив, що після звільнення звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги, однак у відповідь отримав лист про відмову у виплаті. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Представником відповідача відзив на позов не подано.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України, а саме військовій частині НОМЕР_1 та звільнений з військової служби у запас через службову невідповідність наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.01.2019 №6-рс та командира в/ч НОМЕР_2 від 01.02.2019 №23 про виключення зі списків особового складу частини.
Згідно наказу №23 від 01.02.2019 командира В/Ч НОМЕР_2 , при звільненні позивача з військової служби у запас йому не нараховувалася матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік у відповідності до Інструкції №260 від 07.06.2018 року.
19.02.2020 військовою частиною НОМЕР_1 на звернення позивача від 12.02.2020 щодо проведення розрахунку по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально -побутових питань за 2019 рік надано відповідь, згідно якої станом на 31.12.2019, рапорт на виплату матеріальної допомоги від позивача не надходив, а тому остання і не нараховувалася.
Відсутність подачі рапорту про нараховування матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік сторонами не оспорюється.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 2 ст. 9 Закону України від 20 рудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (ч. 4 ст. 9 Закон №2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі-Постанова №704) визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
На підставі п. 1 Розділу ХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 7 Розділу ХХIV Порядку №260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Пунктом 9 Розділу ХХIV Порядку №260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, для нарахування відповідної допомоги військовослужбовець повинен ініціювати своє бажання її отримати шляхом подання рапорту.
Пунктом 7 наказу Міністерства оборони України "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік" №30 від 25.01.2019 встановлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород). Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу, після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.
Проаналізувавши викладене суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Вона надається військовослужбовцям у межах асигнувань, у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини, що видається за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця із зазначенням обґрунтованих підстав для її отримання.
Сторони не надали суду доказів подання позивачем рапорту про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що є передумовою для видання командиром військової частини відповідного наказу.
Отже, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, відшкодування витрат, понесених позивачем зі сплати судового збору, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя П.Г. Паламар