Справа № 560/832/20
іменем України
13 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.10.2019 №552-о «Про відкриття дисциплінарного провадження».
Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, що працює на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту «Тернопіль центральний» Тернопільської митниці ДФС. Наказом від 28.10.2019 №552-о Тернопільська митниця ДФС відкрила дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 . Підставою для відкриття дисциплінарного провадження слугували висновки відповідача щодо порушення позивачкою вимог пункту 2.93 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту «Тернопіль-центральний» Тернопільської митниці ДФС, затвердженої начальником Тернопільської митниці ДФС 03.10.2018 (далі по тексту - посадова інструкція), щодо незабезпечення перевірки документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та абзацу 2 пункту 7 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 №1118 (далі по тексту - Правильна №1118), щодо незабезпечення підтвердження власником транспортного засобу права власності на транспортний засіб або користування ним.
Позивачка вказала, що відповідно до вимог Правил №1118 транспортний засіб не підлягає пропуску через митний кордон України без документів, що посвідчують право власності чи користування ним. Остання вважає спірний наказав протиправним, оскільки при митному оформленні транспортних засобів за митними деклараціями від 12.06.2019 №UA403030/2019/010939, від 30.07.2019 №UA403030/2019/013920 поданий акт митного огляду прикордонної митниці та у всіх документах є відмітка про в'їзд на територію України.
Також зазначила, що під час відкриття дисциплінарного провадження була відсутня на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що порушує її право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження та надання пояснень. Під час відкриття дисциплінарного провадження не був прийнятий Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі по тексту - Порядок №1039). Також вважає, що склад комісії сформований не у передбачений Порядком №1039 спосіб, що викликає сумніви щодо об'єктивності та упередженості здійснення дисциплінарного провадження. Просила позов задовольнити.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що прийняття наказів про порушення дисциплінарного провадження - це відповідні процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження. Вважає, що дослідження правомірності спірного наказу без висновків дисциплінарного провадження не дозволить ефективного захистити права позивачки. Вказав, що спірний наказ прийнятий на підставі висновків тематичної перевірки відповідно до статті 68 закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі по тексту - Закон №889-VIII). Тому посилання позивачки на відсутність порядку здійснення дисциплінарного провадження безпідставні. При відкриття дисциплінарного провадження відповідач керувався нормами Закону №889-VIII. Також вказав, що правомірність складу дисциплінарної комісії не є предметом спору у цій справі. Просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач також просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв'язку зі складністю справи, та з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Ухвалою від 13.02.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 13.02.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд заборонив Тернопільській митниці ДФС приймати накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні, відкритому на підставі наказу Тернопільської митниці ДФС від 28.10.2019 №552-о, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою від 10.03.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд замінив відповідача Тернопільську митницю ДФС на його правонаступника Галицьку митницю Держмитслужби.
Дослідивши докази, суд встанови такі обставини справи.
На підставі наказу Тернопільської митниці ДФС від 24.09.2019 №146 проведена тематична перевірка щодо дотримання посадовими особами Тернопільської митниці ДФС законодавства України з питань державної митної справи при проведенні митного оформлення транспортних засобів, ввезених з Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, за період з 01.01.2019 по 30.09.2019.
За результатами перевірки складений акт від 18.10.2019, в якому відповідач встановив, що позивачка при митному оформленні транспортних засобів за митними деклараціями від 12.06.2019 №UA403030/2019/010939, від 30.07.2019 №UA403030/2019/013920 порушила вимоги пункту 2.93 посадової інструкції щодо незабезпечення перевірки документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та абзацу 2 пункту 7 розділу І Правил №1118 щодо незабезпечення підтвердження власником транспортного засобу права власності на транспортний засіб або користування ним.
У доповідній записці від 21.10.2019 №29/19-70-00 голова комісії з проведення тематичної перевірки надав пропозицію щодо відкриття дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 .
Дорученням від 24.10.2019 №2-д начальник Тернопільської митниці ДФС доручив дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ відкрити дисциплінарне провадження щодо позивачки.
Наказом від 28.10.2019 №552-о «Про відкриття дисциплінарного провадження» на підставі доручення від 24.10.2019 №2-д до доповідної записки від 21.10.2019 №29/19-70-00 відкрите дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 .
Вважаючи спірний наказ протиправним, позивачка звернулась до суду з позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно з частиною 1 статті 64 №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 1 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Частиною 1 статті 68 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.
Пунктом 2 частини 2 статті 68 Закону №889-VIII визначено, що на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» накладаються (застосовуються) дисциплінарні стягнення такі як, зауваження - суб'єктом призначення та інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
За приписам частин 1-4 статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об'єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом.
Таким чином, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).
Разом з тим, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наказом від 28.10.2019 №552-о «Про відкриття дисциплінарного провадження» відповідач відкрив дисциплінарне провадження щодо позивачки відповідно до пункту 1 статті 68 Закону №889-VIII.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039, набрав чинності 04.12.2019, тобто після відкриття дисциплінарного провадження.
Однак, під час розгляду дисциплінарного провадження, зокрема у листах від 24.12.2019 №4778/Л/19-70-25-15, 14.01.2020 №38/Б/19-70-24-10, наказах від 21.12.2019 №185, від 09.01.2020 №1, від 23.12.2019 №697-о, від 27.12.2019 №713-о, протоколах засідання дисциплінарної комісії від 21.12.2019 №1, від 23.12.2019 №2, від 27.12.2019 №4, від 14.01.2020 №1, від 15.01.2020 №2, відповідач керувався нормами Порядку №1039.
Також позивачка подала заперечення від 12.12.2019. Проте, відповідач листом від 12.12.2019 №4689/Б/19-70-24-09 повідомив ОСОБА_1 , що подані заперечення будуть розглянуті комісією та долучені до матеріалів дисциплінарної справи після затвердження відповідного порядку.
Такі дії відповідача суперечать однак одній, оскільки під час здійснення дисциплінарного провадження Тернопільська митниця ДФС керується нормами Порядку №1039, в той же час відмовляє у розгляді заперечень позивачки з підстав відсутності такого Порядку.
Враховуючи те, що наказ від 28.10.2019 №552-о є складовою дисциплінарного провадження, суд вважає, що відповідач не мав правових підстав приймати наказ про початок дисциплінарного провадження, оскільки процедура здійснення такого дисциплінарного провадження не була врегульована спеціальним порядком.
У період з 17.10.2019 по 05.12.2019 позивачка була відсутня на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що підтверджується листками непрацездатності від 17.10.2019 №208880, від 28.10.2019 №497484, від 11.11.2019 №630199.
Згідно з пунктом 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189, непрацездатність (утрата непрацездатності) - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.
Факт тимчасової непрацездатності працівника унеможливлює виконання ним своїх трудових обов'язків з поважних причин і на законних підставах звільняє його від їх виконання та відповідальності за їх невиконання.
Отже, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивачка не може притягатись до дисциплінарної відповідності. Оскільки наказ про відкриття дисциплінарного провадження є складовою процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, тому у відповідача відсутні правові підстави для прийняття такого наказу.
За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
На підставі наведеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивачки слід визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 28.10.2019 №552-о «Про відкриття дисциплінарного провадження». У зв'язку з чим позовні вимоги необхідно задовольнити.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Тернопільської митниці ДФС від 28.10.2019 №552-о «Про відкриття дисциплінарного провадження».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Відповідач:Галицька митниця Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, Львів, 79000 , код ЄДРПОУ - 43348711)
Головуючий суддя О.Л. Польовий