Справа № 500/459/20
14 квітня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною і скасування вимоги та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-53119-17У від 01.12.2015 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 5071,55 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.11.2019 головним державним виконавцем Теребовлянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відносно позивача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60721487 про примусове виконання вимоги №Ф-53119-17У від 01.12.2015 року про сплату боргу (недоїмки) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 5071,55 грн.
Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачем було виконано та сплачено вказану суму.
Проте позивач вважає дану вимогу протиправною, а також сплату боргу за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5071,55 грн помилковою, оскільки він звільнений від сплати єдиного соціального внеску, так як він є інвалідом другої групи.
Ухвалою суду від 25.02.2020, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі №500/459/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
18.03.2020 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 48-49), в якому вказав, що позивач самостійно визначив базу нарахування ЄСВ та подав відповідний звіт до контролюючого органу, а відтак сума самостійного визначення бази нарахування ЄСВ фізичними особами- підприємцями, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, підлягає сплаті на загальних підставах та не підлягає скасуванню.
24.03.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с. 61-62).
Ухвалою суду від 25.03.2020 розгляд даної справи було відкладено за клопотанням представника відповідача.
В судове засідання позивач та представник позивача не прибули, подали до суду клопотання про розгляд даної справи без їх участі. Просять позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, подав до суду клопотання про розгляд даної справи у письмовому провадженні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам другої групи з 13.04.2009 року по теперішній час.
01.12.2015 Головне управління ДФС у Тернопільській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-53119-17 У у сумі 5071,55 грн.
27.11.2019 головним державним виконавцем тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60721487 з виконання вимоги №Ф-53119-17 від 01.12.2015 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області.
Згідно квитанції №0.0.1542999960.1 від 04.12.2019 позивачем було виконано вимогу №Ф-53119-17 від 01.12.2015 та сплачено вказану у ній суму.
Проте, вважаючи вимогу протиправною, а сплату визначеної у ній суми помилковою позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 цього Закону).
В силу ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Крім цього, приписами ч. 4 ст. 4 Закону №2464 визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловленою у постанові від 20.03.2018 року по справі №805/2195/17-а.
За висновком Верховного Суду, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має інваліда з 2009 по теперішній час та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам другої групи з 13.04.2009 року.
Отже, суд погоджується з позицією позивача, що він як особа з інвалідністю, яка отримує з 13.04.2009 року пенсію по інвалідності, звільнений від сплати єдиного внеску, тому позовну вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-53119-17У від 01.12.2015 року слід задовольнити.
Також суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за № 1650/24182 (далі - Порядок).
Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку, вказані у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Відповідно до пункту 5 розділу І Положення у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, органи Держмитслужби, до Казначейства подається висновок, погоджений з відповідним місцевим фінансовим органом, у випадках повернення податків, зборів, пені, платежів, що зараховані до місцевих бюджетів або підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами. Надання та погодження висновку здійснюється відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341, та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
У заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.
З сукупного аналізу вказаних норм суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для здійснення повернення коштів, помилково зарахованих до бюджету є наявність факту надмірної сплати коштів та подання платником податків заяви про таке повернення контролюючого органу.
Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення помилково зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, є факт ухвалення контролюючим органом подання (висновку) про таке повернення.
Проте, в ході розгляду справи судом не здобуто і сторонами не надано доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу із заявою про повернення коштів з бюджету та того, що контролюючий орган відмовив йому в ухваленні подання (висновку) про таке повернення.
Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 5071,55 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області є передчасною, оскільки суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які будуть мати місце у майбутньому, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
З урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною і скасування вимоги та стягнення коштів задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 01.12.2015 № Ф-53119-17У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 5071,55 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.