Справа № 560/1714/20
іменем України
13 квітня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Ковальчук О.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправною відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням III групи інвалідності пов'язаної із захистом Батьківщини, скасувати пункт 11 протоколу №12 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсації сум від 02.02.2018, та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірах, передбачених пунктом б частини 1 статті 16-2 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 26 березня 2020 року Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 . Вказав, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання документально обґрунтованого пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду або заяви про поновлення цього строку.
На виконання ухвали від 26 березня 2020 року позивач надіслав пояснення, в яких зазначає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин. Вказує, що в період прийняття оскаржуваного рішення проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 м. Бердичів, Житомирська область. Відповідно до наказу начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 лютого 2018 року №51 звільнений у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) відповідно до частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від13.04.2018 року №82 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 13.04.2018 року. Зазначає, що не мав можливості звернутися до суду для оскарження рішення комісії Міністерства оборони, оскільки проходив службу в період оголошення та проведення часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-УІ. Після звільнення з військової постійно перебував на лікуванні в медичних закладах Міністерства Оборони України та інших медичних закладах Міністерства охорони здоров'я України. Таким чином, в наслідок постійного лікування та проходження медичних обстежень не мав змоги оскаржити рішення комісії Міністерства оборони України про відмову в призначення і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку зі встановленням III групи інвалідності пов'язаної із захистом Батьківщини. Просить поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом.
Вирішуючи питання щодо поновлення пропущеного строку, суд враховує таке.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
У рішенні від 13.09.2006 по справі №6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 по справі №21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку. Суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити "визнати поважними причини пропуску процесуальних строків".
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Позивач не виконав вимоги ухвали від 26 березня 2020 року, та не надав належні та допустимі докази існування об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з вимогами про визнання протиправною відмови відповідача в призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням III групи інвалідності пов'язаної із захистом Батьківщини від 02.02.2018.
Суд вважає, що посилання позивача на проходження служби в період оголошення та проведення часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого законом України від 17 березня 2014 року №1126-VІ, як на поважну підставу пропуску звернення до суду з вказаним позов, не може слугувати доказом існування перешкод щодо своєчасного звернення позивача до суду за захистом порушеного права, оскільки відповідно до наказу начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 лютого 2018 року № 51 позивач звільнений у запас за пунктом "б" частини шостої статті 26 закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з 13.04.2018 року виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Крім того, посилання позивача на постійне перебування на лікуванні в медичних закладах Міністерства Оборони України та інших медичних закладах Міністерства охорони здоров'я України, також не може бути підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки на підтвердження вказаного позивач не надав жодних доказів. При цьому, суд враховує, що про порушення своїх прав позивач знав ще з 02.02.2018 року, однак до суду з цим позовом він звернувся 25 березня 2020 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами суд вважає неповажними, позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Керуючись частиною 2 статті 123, статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
визнати причини пропуску строку звернення до суду неповажними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий суддяО.К. Ковальчук