14 квітня 2020 р. Справа № 480/950/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання відповідача вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою (а.с.1-4) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій, крім іншого, просив зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнені і військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви про призначення відповідної пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, всупереч ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1999 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок КМУ №393), відмовив у призначенні пенсії за вислугою років на підставі п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ. Зазначає, що саме цими нормативно-правовими документами відповідач мав би керуватися при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугою років. Вислуга років позивача відповідно до послужного списку згідно з вимогами Постанови КМУ №393 склала 29 років 03 місяці та 16 днів, а тому, відповідно до ст.ст. 12, ст.17-1 Закону №2262-ХІІ позивачу мала бути призначена пенсія за вислугу років саме на підставі п. «а» ст.12 Закон №2262-ХІІ.
Ухвалою суду від 13.02.2020 у справі №480/4727/19 позовні вимоги в даній частині, а також про стягнення судових витрат у розмірі 768,40грн. були виділені в самостійне провадження (а.с.26).
Ухвалою суду від 18.02.2020 у даній справі позовну заяву ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.28).
Позивачем було подано до суду пояснення у справі (а.с.32-34), в якому ОСОБА_1 позовні вимоги з підстав, викладених у позові підтримав та просив суд їх задовольнити. Доповнив, що згідно довідки державної установи «Сумська виправна колонія (116)» від 08.07.2019 вислуга років у пільговому обчисленні складає 30 років 7 місяців 14 днів, а відтак, вважає, що має права на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.48-49), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Оскільки відповідно до наданих документів вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні позивача складає 21 рік 01 місяць та 03 дні, ГУ ПФУ в Сумській області було призначено пенсію позивачу відповідно до п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ, так як позивач не набув право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ - у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 24 календарні роки і більше.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вбачає необхідним відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в установах виконання покарань, останнє місце роботи перед звільненням - державна установа «Сумська виправна колонія (№116)» Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі - ДУ «СВК (№116)»). Вказане підтверджується копією трудової книжки (а.с.46), послужного списку (а.с.38-44), копією наказу про звільнення від 09.04.2019 №954/к (а.с.21).
Згідно витягу з наказу Міністерства юстиції України від 09.04.2019 №954-к позивач звільнений зі служби на підставі ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (через хворобу) з 10.04.2019 (а.с.21).
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років від 05.06.2019 (а.с.20).
Північно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України після звільнення позивача було підготовлено та направлено разом з поданням від 18.06.2019 №297/35 пакет документів до ГУ ПФУ в Сумській області для призначення пенсії позивачу за вислугу років на підставі п. «б» ст. 12 №2262-ХІІ (а.с.19,20-24,38-46,52-57).
Відповідно до подання про призначення пенсії від 18.06.2019 №297/35 страхових стаж на день звільнення, 10.04.2019, позивача становив: 29 років 03 місяців 16 днів, в тому числі в календарному обчисленні - 21 роки 01 місяців 03 днів (а.с.19 зворот, 52-53).
На підставі поданих подання, заяви та доданих до них документів 11.04.2019 ГУ ПФУ в Сумській області було призначено пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ з 11.04.2019 за вислугу років, про що повідомлено позивача повідомленням від 26.07.2019 №1557 (а.с.10).
Позивач звернувся 20.09.2019 до відповідача із заявою, в якій просив врахувати пільгову вислугу років та призначити йому пенсію згідно п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ (а.с.6), на що ГУ ПФУ в Сумській області листом від 10.10.2019 №1774/Г-11 повідомило, що на день звільнення зі служби 10.04.2019 вислуга ОСОБА_1 у календарному обчисленні складала 21 рік 01 місяць 03 дні, а відповідно до п. «а» ст.12 вищевказаного Закону пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2018 по 30.09.2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. Оскільки за наданими документами вислуга років ОСОБА_1 складала 21 рік 01 місяць 03 дні, тому пенсію призначено відповідно до п. «б» ст.12 Закону №2262-ХІІ, з урахуванням страхового стажу 29 років 03 місяці 16 днів (а.с.7).
Вважаючи відмову відповідача щодо призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначає Закон №2262-ХІІ.
Пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до п. «б» ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Як встановлено судом, враховуючи, що позивач на день звільнення досяг 45-річного віку та мав страхового стажу більше ніж 25 років, з яких більше ніж 12 календарних років і 6 місяців в Державній кримінально-виконавчій службі України, відповідачем було призначено ОСОБА_1 пенсію на підставі п. «б» ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
Разом з тим, обґрунтовуючи свою позицію позивач стверджує, що ГУ ПФУ в Сумській області повинно було призначити йому пенсію на підставі п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ, врахувавши до вислуги років також вислугу у пільговому обчисленні.
Дані доводи суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Одночасно стаття 17 Закону №2262-ХІІ визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Так, згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
При цьому, згідно з ч.4 ст.17 Закону № 2262-ХІІ, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Виходячи з наведеного, в Законі №2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності більше 24 років вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років якщо особи звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року призначається, при наявності на день звільнення вислуги 24 календарних роки і більше, та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
З огляду на викладене, для отримання права на призначення пенсії на підставі п. «а» ст. 12 №2262-XII обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 22 листопада 2018 року по справі №161/4876/17, від 27 лютого 2019 року у справі №295/6454/17, які є обов'язковими для врахування з огляду на приписи ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Єдиний виняток щодо можливості зарахування до календарної вислуги років певного періоду встановлений у абзаці 13 пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, яким передбачено, що до календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону, а саме час навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач до календарної вислуги у пільговому обчисленні просить зарахувати не період навчання, а стаж його роботи на посадах, які він займав в Державній кримінально-виконавчій службі, що Законом № 2262-ХІІ не передбачено.
Матеріалами справи підтверджено, що на час звільнення позивача зі служби позивач мав 21 роки 01 місяців та 03 дні календарної вислуги років (а.с.19зворот, а.с.53).
Враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні, оскільки позивач не має встановленої п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII календарної вислуги років.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на ст. 17-1 Закону №2262-XII, відповідно до якої порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України, яким є Порядок №393 та за яким, зокрема, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
в) один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції;.
г) один місяць служби за сорок днів:
особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони;
час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Однак, суд не бере до уваги посилання позивача про те, що в даному випадку, для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме п.3 Порядку № 393, за яким позивачу, на його думку, для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки згідно з ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відтак, оскільки приписи п.3 Порядку № 393 суперечать приписам п. «а» ст.12 Закону №2262-XII, застосуванню підлягає саме вказаний Закон.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на практику судів першої, апеляційної інстанції, а також Вищого адміністративного суду України в обґрунтування своєї позиції, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, в даному випадку - у постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 22 листопада 2018 року по справі №161/4876/17, від 27 лютого 2019 року у справі №295/6454/17.
Посилання позивача на довідку ДУ «СВК (№116)» від 08.07.2019 №5/3043, відповідно до якої вислуга років на день звільнення, 10.04.2019, позивача становить в календарному обчисленні - 23 роки 07 місяців 03 днів; а у пільговому обчисленні - 30 років 07 місяців 14 днів (а.с.37), суд також не приймає до уваги, оскільки дана довідка не була направлена разом з поданням про призначення пенсії, була видана вже після прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії позивачу (а.с.58), та не спростовує того факту, що на дату звільнення календарна вислуга років позивача складала менше ніж 24 роки.
Окремо варто відмітити, що згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягає саме порушене право позивача, в той же час станом на момент розгляду справи ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років за п. «б» ст. 12 Закону №2262-XII, яке не скасовано, не оскаржується та є чинним. При цьому, при визначенні розміру пенсії відповідачем враховано не лише календарну вислугу років, а всі повні роки стажу позивача - 29 років, які зазначено в поданні (а.с.58,53).
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про зобов'язання відповідача вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст судового рішення складено 14.04.2020.
Суддя І.Г. Шевченко