Справа № 161/4954/20 Провадження №11-сс/802/211/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:запобіжний засід Доповідач: ОСОБА_2
09 квітня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_5
підозрюваного- ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 (ЄРДР №12020030000000047)
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2020 року в задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього відповідних обов'язків.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим та прокурором не надано доказів про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому прийшов до висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме - домашній арешт з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою. Посилається на те, що ухвала слідчого судді не містить достатньо мотивів, на підставі яких суддя прийшов до висновку, що домашній арешт забезпечить виконання процесуальних обов'язків підозрюваного та убезпечить від виникнення ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, тому вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляцію з викладених в ній підстав, підозрюваного та його захисника, які заперечили скаргу прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку, щодо обґрунтованості підозри яка повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з кожним епізодом вчинення кримінального правопорушення і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунуте обвинувачення.
Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Однак не було доведено те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не може запобігти вказаним ризикам. Тому слідчий суддя відмовив в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосував більш м'який запобіжний захід.
При цьому слідчим суддею вірно встановлено та взято до уваги те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, працює, а відповідно має міцні соціальні зв'язки на території Волинської області, а також те, що відомостей про ухилення чи неявку підозрюваного до слідчого, прокурора чи суду в судовому засіданні не встановлено, будь-яких дій, спрямованих на незаконний вплив на свідків не вчинялося, та те, що саме запобіжних захід у виді домашнього арешту здатен запобігти ризикам, наявність яких була доведена слідчим та прокурором при розгляді даного клопотання.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано відмовив у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрав запобіжний захід - домашній арешт, а тому законних підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення нової ухвали по викладених в апеляційній скарзі доводах прокурора, апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення, а на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 28 березня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: