Справа №647/385/20
Провадження № 2/647/173/2020
13.04.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Волошина Р.Р.,
за участю секретаря Татаровської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у місті Бериславі Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 посилаючись на те, що 06 липня 2019 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачем було надано в позику відповідачу грошові кошти в сумі 470000,00 гривень на строк до 27 грудня 2019 року. На підтвердження факту отримання позики в сумі 470 000,00 гривень відповідачем 06 липня 2019 року в присутності двох свідків була складена була складена розписка. Станом на 30.01.2020 року відповідач позику не повернув. У зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неповернуту позику в сумі 470 000,00 гривень, неустойку (пеню) за несвоєчасне повернення позики в сумі 14 872,60 гривень та судові витрати у виді сплати судового збору у сумі 4848,73 гривень.
Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання позивач не з'явився, від представника позивача адвоката Федак С.І. надійшла заява, згідно якої він підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи, просив справу розглянути у відсутність позивача та його представника.
Відповідач у засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином про що свідчать поштові повідомлення, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Враховуючи письмову згоду представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Судом встановлено, що 06 липня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачем було надано в позику відповідачу грошові кошти в сумі 470000,00 гривень на строк до 27 грудня 2019 року (а.с. 4).
На підтвердження факту отримання позики в сумі 470 000,00 гривень ОСОБА_2 06 липня 2019 року в присутності двох свідків написав розписку (а.с. 5).
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За умовами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як передбачено частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи, як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (правовий висновок Верховного суду України, викладений у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-487цс17).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.
У договорі позики від 06.07.2019 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені усі істотні умови договору позики: грошова сума позики, строк користування. На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідач надав позивачу розписку (а.с. 4,5).
Пунктом 6.1 Договору позики було передбачено обов'язок відповідача в разі несвоєчасного повернення позики сплатити позивачу неустойку (пеню) в розмірі 35 відсотків річних від суми непогашеної позики до дня її повного погашення.
Станом на 30.01.2020 року позика не повернута, заборгованість по ній складає 470 000 гривень.
Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 14 872 гривень 60 копійок (470 000,00 грн. Х 35% /100% / 365 днів х 33 дні).
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4848 гривень 73 копійки, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.81,141,259,263-265,268,280-283 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неповернуту позику за договором позики від 06.07.2019 року в сумі 470 000 (чотириста сімдесят тисяч) гривень, неустойку (пеню) за несвоєчасне повернення позики в сумі 14872 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 60 копійок, а також 4848 (чотири тисячі вісімсот сорок вісім) гривень 73 копійки в рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р.Р.Волошин