Справа № 761/2035/20
Провадження № 3/761/1389/2020
18 лютого 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Антонюк М.С., розглянувши матеріали, які надійшли з управління стратегічних розслідувань Національної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рибальське Охтирського району, Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді комплектувальника товарів ПрАТ «Макрохім», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який до адміністративної відповідальності не притягувався
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
Так, ОСОБА_1 проходячи службу цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 13 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме особою начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 даного Закону, 27.08.2018 фактично припинивши виконання функцій держави, 25.11.2019 несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 проходячи службу цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 13 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме особою начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 даного Закону, 27.08.2018 фактично припинивши виконання функцій держави, 13.04.2019 несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2018 рік (після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В суді ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, визнав повністю, пояснив, що подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2018 рік (після звільнення) 13 квітня 2019 року, а в подальшому подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням) 25 листопада 2019 року. Зазначив про те, що зробив для себе належні висновки, щиро розкаюється у вчиненому.
Прокурор Дяченко В.П. вважав доведеним факт несвоєчасного подання суб'єктом декларування ОСОБА_1 декларації суб'єкта декларування, який припиняє діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями, а також декларації суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік. Поважних причин для неподання таких декларацій не встановлено. Вказане є підставою для визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП. Враховуючи наведене, просив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 19.09.2016 № 684 призначено пожежним-рятувальником 13 державної пожежно-рятувальної частини. Даним наказом ОСОБА_1 також присвоєно спеціальне звання «молодший сержант служби цивільного захисту».
13.01.2017 року ОСОБА_1 прийнято присягу особового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
ОСОБА_1 , обіймавши посаду пожежного-рятувальника 13-ДПРЧ Головного управління ДСНС України у м. Києві, був особою молодшого начальницького складу підрозділу цивільного захисту, а отже зобов'язаний був подавати декларацію відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Так, відповідно до пункту 11 Положення передбачено, що служба цивільного захисту закінчується у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту в запас Збройних Сил або у відставку, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.
Відповідно до пункту 11 Положення останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.
Підпунктом 6 пункту 176 Положення передбачено, що контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Положення днем припинення строку дії контракту вважається день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби цивільного захисту (але не раніше дня виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС) - у разі дострокового розірвання контракту.
Так, відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу 2 Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 року № 3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089, декларація суб'єкта декларування, визначеного в абзаці першому частини другої статті 45 Закону, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення.
Декларація суб'єкта декларування, визначеного в абзаці першому частини другої статті 45 Закону, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Пунктом 2 Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларації відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженого рішенням НАЗК від 06.09.2016 № 19 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.11.2016 за № 1479/29609, визначено, що припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування є день видачі трудової книжки суб'єкту декларування, із зазначенням підстав такого припинення.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено ОСОБА_1 в судовому засіданні, він був звільнений зі служби та виключений з кадрів ДСНС України відповідно до наказу Головного управління ДСНС у м. Києві від 27.08.2018 у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту. Трудову книжку ОСОБА_1 отримав 27.08.2018 року.
Разом з тим, ОСОБА_1 до 23:59 год. 24.09.2018 року не подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями (перед звільненням).
Згідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування лише 25.11.2019 року.
Водночас абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та минулий рік. Згідно частини першої статті 45 цього Закону, такі особи зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 за № 959/29089, декларація суб'єкта декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в" пункту 2 частини першої статті 3 Закону, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Однак, всупереч наведеному, ОСОБА_1 до 00:00 год. 01.04.2019 року не подав декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2018 рік.
Згідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2018 рік лише 13.04.2019 року.
При цьому, доказів поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 у визначений законом строк декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, а також декларації особи уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, у судовому засіданні здобуто не було.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності.
У зв'язку із зазначеним, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми діями, які виразилися у несвоєчасному поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, а також декларації особи уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, вчинив адміністративні корупційні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення та його наслідки, особу правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, його відношення до скоєного, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, майновий стан останнього, який не можна вважати скрутним.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає щире розкаяння останнього у вчиненому. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 стороною обвинувачення не наведено.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Таким чином, враховуючи наведене приходжу до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах, визначених санкцією ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а саме в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такий вид та розмір стягнення на переконання суду не є завідомо непомірним та сприятиме виконанню завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В порядку, визначеному ст. 401 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 401, ч.1 ст. 172-6, 283-285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рибальське Охтирського району, Сумської області, визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва М.С. Антонюк