Справа № 201/2944/20
Провадження № 3/201/1596/2020
Іменем України
10 квітня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши матеріали, які надійшли 25.03.2020р. з Департамента патрульної поліції в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм на підприємстві «Автотранссервіс», притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, -
Посадовою особою Департамента патрульної поліції в Дніпропетровській області складений протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 346829 від 19.03.2020р., за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , відповідно до якого він 19.03.2020р. о 10 год. 00 хв. у м. Дніпрі по проспекту Героїв, 40 здійснював міське переведення пасажирів на транспортному засобі Mercedes-Benz-312Д, д.н.з НОМЕР_1 , з перевищенням встановленої на перевезення кількості пасажирів , визначеної абз. 3 пп. 4 п. 2 постанови КМУ від 11.03.2020р. № 211, а саме - у кількості 18 осіб.
З огляду на дію у суді особливого режиму роботи з метою запобігання розповсюдженню вірусного захворювання, правом на участь в судовому засіданні ОСОБА_1 не скористався, подавши письмові пояснення із клопотанням про розгляд справи без його участі.
У письмових поясненнях зазначив, що вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнає. Пояснив, що він працює водієм маршрутного таксі на підприємстві «Автотранссервіс», яке здійснює регулярні переведення пасажирів по м. Дніпру. Він під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надавав пояснення, про те, що він не пускав пасажирів в маршрутне таксі, але вони самовільно сіли. Ці пояснення не враховані працівником поліції, свідків не залучено, жодного з пасажирів не допитано, суть порушення не роз'яснено. Крім того, працівником поліції порушення ніяк не зафіксоване саме порушення.
Суд, враховуючи пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проаналізувавши докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В розумінні ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
Склад правопорушення це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність. Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (COVID-19)» № 530-1Х від 17 березня 2020 року внесені зміни до КУпАП, який доповнено ст. 44 -3, наступного змісту: «Порушення правил щодо карантину людей. Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Таким чином, адміністративна відповідальність за ст. 44-3 КУпАП настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція норми ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей, в даному випадку визначених Постановою КМУ.
У ст.ст. 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, на усій території України з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року встановлено карантин.
Відповідно до абз. 3 пп. 4 п. 2 постанови з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. заборонено перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
У якості доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, працівник поліції надав до суду протокол про адміністративне правопорушення, рапорт і письмові пояснення ОСОБА_1 .
З пояснень самого водія ОСОБА_1 , які були надані 19.03.202р., видно, що він пояснив, що Mercedes-Benz-312Д, д.н.з НОМЕР_1 , зупинили працівники міліції, у зв'язку із тим, що він порушив правила переведення пасажирів. У нього було більше людей, аніж передбачено при карантині. Оскільки зламався попередній автомобіль, водій вказаного автомобіля пересадив йому своїх пасажирів. Він не хотів їх брати, проте вони влаштували скандал, пред'явили претензії.
У рапорті вказано, що у салоні транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 перебувало 18 осіб, порушення зафіксовано на боді-камеру DM 4771. Разом із тим, у протоколі не вказано, що рапорт є додатком до протоколу, а сам рапорт не містить дати його складання. При цьому, до протоколу ані відеозапису, ані фотознімка не надано. Свідки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не залучалися.
При цьому, у протоколі вказано, що він складений у м. Дніпрі по вул. Кольській, 18, хоча саме правопорушення, що також указано у протоколі, учинено у м. Дніпрі по проспекту Героїв, 40, що вказує на суперечливі відомості стосовно обставин правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 44-3 КУпАП.
З огляду на закриття провадження у справі, судовий збір в порядку ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.9, 35, 39, 44-3, 245, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.252, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська особою, яка притягалася до адміністративної відповідальності, її представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Наумова О.С.