іменем України
Справа № 211/2042/18
Провадження № 1-кп/210/140/20
"13" квітня 2020 р. м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу матеріали об'єднаних обвинувальних актів відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, -
У провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.
13 квітня 2020 року прокурором ОСОБА_5 у судовому засіданні заявлено клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його строк закінчується 16 квітня 2020 року. Своє клопотання обґрунтовує тим, що ризики, які враховувались під час обрання даного запобіжного заходу відносно обвинувачених не змінились.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні також заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , посилаючись на аналогічні доводи щодо наявності ризиків переховуватись від суду та вплив на потерпілих і свідків.
Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (кожен окремо) заперечували щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили обрати домашній арешт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 заперечував щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив замінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_10 також заперечував щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив замінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, колегія суддів, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2020 року строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продовжено до 16 квітня 2020 року.
Вимогами п.2 ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які враховувались при обранні відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого , його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою , в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії»(п. 60).
У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Колегією суддів встановлено, що станом на 13.04.2020 року, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України на які посилається сторона обвинувачення, не зменшилась, що є достатньою підставою для продовження строку тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо продовження строку обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, а тому клопотання прокурорів про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та такими що підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При цьому суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши строк тримання під вартою.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення клопотання захисників щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
З урахуванням встановлених обставин колегія суддів вважає, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 11 червня 2020 року.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місці, а саме, до 11 червня 2020 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місці, а саме, до 11 червня 2020 року включно.
Копію ухвали направити до ДПтСУ Криворізька установа виконання покарань УДПтСУ у Дніпропетровській області №3, для виконання.
Копію ухвали вручити обвинуваченим та прокурорам.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 2 статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по справі.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3