Справа № 203/2698/19
Провадження № 2/932/3999/19
«02» грудня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Яковенко А.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-
30 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеною позовною заявою в якій просила суд здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати право власності на легковий автомобіль "Volkswagen Touareg" д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, об'ємом двигуна 2967 см3 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
26 грудня 2014 року між ОСОБА_1 (далі за текстом швачка), та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. В період перебування у шлюбних відносинах, за спільні кошти родини, було придбано легковий автомобіль "Volkswagen Touareg" д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, об'ємом двигуна 2967 см3 який було зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 . Іншого нерухомого чи рухомого майна придбаного на кошти сімейного бюджету подружжя не має. З 2017 року, сторони не проживають однією родиною, спільне сумісне господарство не ведуть.
В серпні 2018 року Відповідач звернувся до позивачки з пропозицією поділу спільно придбаного легкового автомобіля "Volkswagen Touareg" д.н.з. НОМЕР_1 , на умовах компенсації йому 50% вартості автомобіля в розмірі 6000 доларів США, що еквівалентно 156000 грн. За спільною домовленістю позивачка сплатила визначену суму, проте не дивлячись на виконання позивачкою своїх зобов'язань та отримання грошової компенсації відповідач взяті на себе зобов'язання по передачі позивачці майна не виконує.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2019 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Бабушкінського районного суду .м Дніпропетровська.
17.09.2019 згідно з протоколом автоматичного розподілу справи між суддями, головуючим суддею, для розгляду даної справи, було визначено Женеску Е.В.
17 вересня 2019 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу прийнято до свого провадження та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача Ковріга О.І. надала до суду заяву в якій просила задовольнити позовні вимоги позивачки та розглянути справу за наявними у справі доказами без участі відповідача та його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 26 грудня 2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 15).
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Пунктом 3 ч.1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області № 31/4/89аз від 04.07.2019 року, за ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль "Volkswagen Touareg" д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, об'ємом двигуна 2967 см3, реєстрація здійснена 13 січня 2016 року у ТСЦ №1242 РСЦ МВС в Дніпропетровській області на підставі договору купівлі-продажу ТЗ від 06 січня 2016 року №1242/1263.(а.с.16)
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч.17 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом та майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Так, згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до розписки від 10 серпня 2018 року відповідач ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 шість тисяч доларів США, що еквівалентно сто п'ятдесят шість тисяч гривень, в якості виплати половини вартості їх спільно нажитого майна (автомобіля "Volkswagen Touareg" д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, об'ємом двигуна 2967 см3, чорного кольору), а також зобов'язався у даній розписці передати зазначений автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію у строк до 15.12.2018 року (а.с. 23). Однак у строк зазначений у розписці автомобіль позивачці не було передано.
У заяві від 19.11.2019 року представник відповідача зазначила, що відповідач дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та не заперечує щодо їх задоволення.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя підлягають задоволенню в повному обсязі, так як під час судового розгляду знайшли підтвердження доводи позивача, відповідач отримав грошову компенсацію своєї частки у праві спільної сумісної власності на майно та позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 3172,79 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.
В порядку розподілу спільного майна подружжя визнати право власності на легковий автомобіль "Volkswagen Touareg" д.н.з. НОМЕР_1 , 2006 року виготовлення, об'ємом двигуна 2967 см3 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3172,19 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Е.В. Женеску