08.04.2020 Справа № 756/3833/20
Унікальний № 756/3833/20
Провадження № 3/756/1988/20
Іменем України
08 квітня 2020 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шестаковська Л.П. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП, яка надійшла від Оболонського управління поліції Головного управління поліції в м. Києві щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Сєвєродонецьк Луганської обл., громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 19.03.2020 старшим дільничним офіцером поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві майором поліції Дакусом А.В., серія АПР18 №356933, 19.03.2020 о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Малиновського 5, здійснювала реалізацію квітів, чим порушила встановлені правила карантину, передбачені постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року, пункт 3, тобто вчинила правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак направили на адресу Оболонського районного суду м. Києва заяву, в якій просила суд провести судове засідання без її присутності, оскільки вона повернулась до свого місця реєстрації у м. Сєвєродонецьк та виконує умови карантину, крім того просила закрити справу про адміністративне правопорушення щодо неї у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене суддя вважає, що відповідно до ст. 268 КУпАП справу про адміністративне правопорушення можливо розглянути за відсутності ОСОБА_1 на підставі матеріалів, що є у справі про адміністративне правопорушення.
В своїй заяві ОСОБА_1 виклала наступне: з 17.03.2020 року на виконання розпорядження КМДА щодо протидії поширенню коронавірусу у квітковому магазині, де вона проходила стажування, не здійснювалась торгівельна діяльність. Тому виникла необхідність в пакуванні квітів та додаткових товарів, прибиранні приміщень та дезинфекції поверхонь з метою повного закриття магазину, для здачі магазину під охорону та перевезення товару на склад. Саме цим вонаі займалася 19.03.2020 року, оскільки два дні магазин стояв зачинений. При цьому на момент прибуття працівників поліції вхідні двері до магазину були зачинені, покупців вона не приймала, будь-які сторонні особи були відсутні. Додатково зазначила, шо у приміщенні вона знаходилась у медичній масці та захисних рукавицях.
Приблизно пообіді до магазину постукали працівники поліції, які показали їй через зачинені двері свої посвідчення. Вона їм відкрила, оскільки вони представились працівниками поліції. Ці працівники вели себе неетично та зухвало, вимагали документи на товар, підприємницьку діяльність та паспортні дані ОСОБА_1 , погрожували затриманням та доставленням її до районного відділу поліції. Оскільки магазин не працював та не мав наміру продавати товар, знаходився у стані переїзду, первинні документи були перевезені ще раніше, тому вона їх не могла надати працівникам поліції. Її питання щодо підстав такої перевірки працівниками поліції були проігноровані. Під тиском працівників поліції вона їм надала свої паспортні дані, після чого вони оформили протокол про адміністративне правопорушення щодо неї, зі змістом якого її не ознайомили та другого примірника такого протоколу їй не надали, а тому на підставі викладеного просить закрити справу про адміністративне правопорушення відносно неї.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №356933 від 19.03.2020 року, рапорт старшого дільничного офіцера поліції Оболонського УП ГУНП у м. Києві майора поліції Дакуса А.В., протокол огляду та вилучення від 19.03.2020 року, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.03.2020 року, фотознімки та заяву ОСОБА_1 , яка надійшла до Оболонського районного суду м. Києва 06.04.2020 року, суддя дійшов висновку про необхідність закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу вказаного правопорушення в діях ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
Відповідальність за ст. 44-3 КУпАП встановлена за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому, формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Статтею 1 вказаного Закону, яка регулює визначення термінів, визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 " Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211" на період карантину на усій території України заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту (підпункт 3 п. 2 вказаної Постанови).
Таким чином, зазначена заборона на певні види діяльності на період карантину поширюється на спеціальних суб'єктів - на суб'єктів господарювання. При цьому право для суб'єктів господарювання здійснювати в період карантину дозволені (перелічені вище) види господарської діяльності кореспондується з обов'язком таких суб'єктів господарювання створити для такої діяльності відповідні умови, а саме: забезпечити відповідний персонал засобами індивідуального захисту (якими саме - у постанові Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 " Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211" - не конкретизовано).
Старшим дільничним офіцером поліції Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві майором поліції Дакусом А.В. відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія АПР18 №356933 від 19.03.2020 інкриміновано ОСОБА_1 порушення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року, не звернувши увагу на те, що заборона, викладена в пп. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 " Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211" стосується лише суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч.1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не є посадовою особою господарської організації або іншої юридичної особи та не є особою, яка здійснює господарську діяльність та зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Крім того, в своїй заяві вона вказала, що не являється навіть працівником кіоску, в якому нібито продавала квіти, а була лише стажером. Протилежного матеріалами справи не доведено та позиція ОСОБА_1 не спростована. Кому саме, які саме квіти та за яку ціну і коли конкретно продала ОСОБА_1 під час запровадженого карантину, ні протокол, ні інші матеріали не містять.
Таким чином, забороненим видом діяльності під час карантину особисто вона не займалася. При цьому суб'єкт господарювання працівниками поліції не встановлювався та будь-які матеріали щодо такої особи у справі відсутні.
У даному випадку ОСОБА_1 не може бути суб'єктом відповідальності за реалізацію квітів під час карантину, тому у її діях відсутній склад інкримінованого їй правопорушення.
За приписами ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищезазначене суддя приходить до висновку, що необхідно закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 44-3, 247 п. 1, 251, 256, 280 КпАП України, суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Л.П. Шестаковська