справа № 208/2025/20
№ провадження 3/208/1466/20
Іменем України
13 квітня 2020 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Ізотов В.М., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення з іншими матеріалами, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Згідно протоколу серії АПР 18 №437981 від 20.03.2020 року, 20.03.2020 року о 14:50 год. по вул..Мурахтова 22 у м.Кам'янське гн-ка ОСОБА_1 не припинила роботу магазину, двері якого були відчинені та мали вільний доступ, чим порушила вимоги абзацу 5 п.п. 4 п. 2 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», її дії кваліфіковано за ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, але від адвоката Переверзєва І.В., який представляє її інтереси, до суду надійшло клопотання про закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Адвокат посилався на те, що протокол серії АПР 18 №437981 не відповідає вимогам чинного законодавства, в протоколі не зазначено місце проведення діяльності, міститься тільки посилання на вулицю та номер будинку, проте за цією адресою функціонують декілька магазинів; не зазначено, яка саме діяльність проводилась з порушенням правил, зазначено лише, що це двері магазину були відчинені. При цьому не надано підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, адвокат зазначає, що ОСОБА_1 не зареєстрована, як фізична особа-підприємець, не є керівником юридичної особи, а отже, не є суб'єктом, який несе відповідальність за порушення вимог постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року. До того ж, звертає увагу на те, що відповідно до фабули протоколу, ОСОБА_2 вчинила порушення абзацу 5 п.п. 4 п. 2 постанови КМУ № 211 , зазначений абзац 5 передбачає заборону заїзду на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському транспорті, в той час як ОСОБА_1 є продавцем в магазині меблів, що також свідчить про те, що вона не є суб'єктом, який може бути притягнутий до відповідальності за ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 9 Кодексу про адміністративні правопорушення наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Диспозицією статті 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 постанови КМ України №211 від 11.03.2020 року.
Підпунктом 4 пункта 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 16.03.2020 р. №215, з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р встановлено заборону на регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення;
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції не винуватості як об'єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян. Хоча цей принцип сформульовано як кримінально-процесуальній, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно ст. 55 ГК Україна, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці».
Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, ознайомившись із запереченнями, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, у зв'язку з відсутністю будь-яких належних та достовірних доказів, що підтверджують здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності.
Отже, беручи до уваги, що ОСОБА_1 є лише працівником, а не безпосереднім суб'єктом, що здійснював згадану в протоколі діяльність, тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП ОСОБА_1 не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 44-3, 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська.
Суддя Ізотов В. М.