Справа № 212/10324/19
2/212/1220/20
08 квітня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Дехти Р.В. за участю секретаря судового засідання Більченко Ю.О., позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради міста Кривого Рогу про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням,-
10 грудня 2019 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що в неприватизованій квартирі розташованій за адресою, АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають ОСОБА_2 , 1960 р.н, ОСОБА_1 , 1989 р.н. та її малолітня донька ОСОБА_5 , 2011 р.н., В зазначеній квартирі також зареєстровані але не проживають брат та сестра позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 понад один рік без поважних причин. В позові йдеться про те, що відповідачі не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою вони не цікавляться. Позивачі зазначили , що перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачам не чинили., а факт реєстрації відповідачів порушує їх право на вільне розпорядження і користування майном, вони позбавлені можливості оформити субсидію та приватизувати квартиру що слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою від 24 грудня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22 січня 2020 року. Через неявку до суду відповідачів розгляд справи було відкладено на 20 лютого 2020 року, 19 березня 2020 року, 08 квітня 2020 року тощо.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час розгляду справи в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Кожна окремо надали суду усні пояснення до позову.
Позивачка ОСОБА_2 додатково до обставин, викладених у позовній заяві пояснила суду, що відповідачі є її дітьми, діти проживали у вищезазначеній квартирі лише півтора року. Коли дітям було півтора року, то діти сильно захворіли та ії було позбавленню батьківських прав та дітей помісти до дитячого будинку у селищі Софіївка. Вона намагалась розшукати дітей, але це їй не вдалося.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України, однак до суду не з'явились, письмових відзивів у запропонований судом строк до суду не надали, про поважність причини неявки до суду або клопотань про відкладення розгляду справи до суду жоден із них не надав.
Представник третьої особи - Виконавчого комітету Покровського районної у місті ради до початку розгляду справи надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі та просив ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, та матеріалами справи доведено, що позивачка ОСОБА_1. раніше мала прізвище « ОСОБА_1 » яке ІНФОРМАЦІЯ_1 року змінила на прізвище на « ОСОБА_1 » про що свідчить свідоцтво про шлюб, що надане до матеріалів справи.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачі зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_1 .
За відомостями , наданими відділом реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради за вказаною адресою реєстрації позивачів також є зареєстровані інші особи - ОСОБА_5 2011 року народження (донька позивача ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідачі у справі.
Також інформація щодо реєстрації місця проживання відповідачів у справі у квартирі АДРЕСА_1 підтверджена іншими доказами - випискою з фінансового особового рахунку № НОМЕР_1 за підписом директора ТОВ «Житлокомцентр» та довідками, отриманими за запитом суду з відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради.
Квартира АДРЕСА_1 можливо є об'єктом комунальною власності, однак ордеру та інших доказів у підтвердження підстав мешкання (реєстрації) сторін у ній суду позивачами не надано.
Відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народились ІНФОРМАЦІЯ_2 . За відомостями відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 саме з дня народження (з ІНФОРМАЦІЯ_2 по теперішній час). Тобто спірна квартира є ймовірно місцем походження відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до їх повноліття, якого вони досягли у 2010 році.
У якості письмового доказу у підтвердження заявлених вимог позивачами надано суду акт про не проживання осіб за місцем прописки , складений (без зазначення дати) мешканцямми будинку АДРЕСА_1 , підписи яких засвідчені директором ТОВ «Центробуд» у якому йдеться про те, що починаючи з 2007 року у квартирі № 91 не мешкають відповідачі у справі.
Так, судом встановлено, що відповідачі народились у 1992 році, а станом на 2007 рік - на момент засвідченого актом сусідів факту не проживання їх за місцем прописки (реєстрації) вони не досягли повноліття , доказів стосовно відсутності поважних причин не проживання відповідачів за місцем реєстрації позивачами надано не було.
Відповідно до статті 71 Житлового кодексу України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Частиною другою вказаної статті передбачено, якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Проте, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого непроживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказував, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, від 02 грудня 2010 року).
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 3 частини третьою статті 71 ЖК передбачено, що жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування .
Статтею 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», передбачено, що збереження права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа на житло йдеться про те, що за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно дост.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Таким чином за змістом вказаних норм матеріального права передбачено, що обов'язковою умовою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є її не проживання в житловому приміщенні понад шести місяців без поважних на те причин. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відсутності поважних причин непроживання відповідачів у спірній квартирі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, на підставі положень статті 71 ЖК Української РСР.
Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 - 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 13 квітня 2020 року.
Суддя: Р. В. Дехта