Дата документу 13.04.2020 Справа № 312/376/18
Єдиний унікальний № 312/376/18 Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О.О.
провадження № 22-ц/807/1072/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
13 квітня 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни на рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідно до договору б/н від 02.09.2008 року відповідач отримав кредит в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом в заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором в межах встановленого кредитного ліміту. Згідно з п. 2.1.1.5.5 договору відповідач зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Проте відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за вказаними борговими зобов'язаннями. Отже, зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 22.10.2018р. утворилася заборгованість в сумі 75 844 грн. 69 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 20 432 грн. 76 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 29 730 грн. 58 коп., заборгованість за пенею - 2 1831 грн. 60 коп., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 3 599 грн. 75 коп., яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь разом із судовими витратами.
Рішенням Великобілозерського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019
року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 02.09.2008 року в сумі 20 432 грн. 76 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 474 грн. 69 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами і неустойки (пені, штрафів) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення не оскаржується.
Відповідач рішення суду не оскаржив, та, отримавши копію апеляційної скарги 08.02.2020р., про що свідчить його підпис у зворотному поштовому повідомленні, відзиву на неї не надав, що не є перешкодою для апеляційного розгляду справи відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зі змісту статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з такими підставами.
Судом встановлено, що відповідно до договору б/н від 02.09.2008р. відповідач отримав кредит в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом в заяві.
Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 від 02.09.2008 року, в ній зазначається, що клієнт, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», виявив бажання оформити на своє ім'я картковий рахунок та отримати кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна». Заявник погодився, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Згідно з п. 1.7 статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на
підставі рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009р., у зв'язку із зміною типу Банку, було змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк». Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк». Згідно з рішенням Єдиного акціонера банку № 519 від 21.05.2018 року, було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк». Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (а.с. 31-32).
Відповідно до змісту заяви відповідача від 02.09.2008 року клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Суд встановив, що позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку кредитка «Універсальна», але останній не виконав обов'язку з його погашення.
Банк в позовній заяві визначив, що у зв'язку з невиконання умов договору станом на 22.10.2018 року сума заборгованості відповідача за договором, оформленим заявою від 02.09.2008р., становить 75 844 грн. 69 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 20 432 грн. 76 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 29 730 грн. 58 коп., заборгованість за пенею - 21831 грн. 60 коп., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 3599 грн. 75 коп.
В ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач не заперечував отримання у відповідності до заяви від 02.09.2008р. кредитної картки із встановленням йому кредитного ліміту, а також користування кредитними коштами.
Але суд визнав, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи у Приватбанку не є складовими укладеного між сторонами договору як такі, що не підписані відповідачем, а тому на їх підставі банк не міг нараховувати інші складові заборгованості, зокрема, відсотки, пеню та штрафи, які банк просить стягнути з відповідача.
За таких обставин, суд вважав, що до стягнення з відповідача на користь банку підлягає лише отримана ним сума кредиту, яку він не повернув банку, у розмірі 20 432,76 грн. А також суд стягнув з відповідача судовий збір у сумі, пропорційній задоволеним вимогам, у розмірі 474,69 грн.
В апеляційній скарзі банк наголошує на тому, що ці висновки суду не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які були надані ним, та на нормах матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини. Зокрема, зазначає, що умови кредитного договору були частково визначені у заяві клієнта та частково у довідці про умови кредитування, які підписані відповідачем.
Перевіривши вказані доводи скарги та матеріали справи, які, на думку банку, спростовують висновки суду, колегія дійшла наступних висновків.
У відповідності до вимог ст.. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на вказану норму, якою чітко унормовано письмову форму кредитного договору, суд обґрунтовано не визнав Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи у Приватбанку складовими кредитного договору між сторонами у справі, оскільки вони не підписані позичальником.
Банк наголошує на тому, що їх підписання не є обов'язковим, бо такий вид договору є
договором приєднання, до умов якого приєднався відповідача, підписавши заяву від 02.09.2008р.
Але колегія вважає, що в цій частині суд обґрунтовано визнав, що Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювались самим банком в періоді з часу виникнення спірних правовідносин 02.09.2008р. до моменту звернення до суду з позовом 06 грудня 2018р., тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
Також колегія вважає, що банк міг додати ті умови, які існували на час укладення договору, а розрахунки здійснити за іншими, які діяли у часі існування договірних відносин протягом 10 років, що у подальшому дослідженні матеріалів справи апеляційним судом і підтвердилось.
Колегія вважає, що визначальними та узгодженими між сторонами є тільки ті умови, які підписані сторонами, а такими документами, що містяться в матеріалах справи, є заява від 02.09.2008р. та довідка про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», на яку суд уваги не звернув ( а.с. 8, 9).
Згідно з заявою від 02.09.2008р. в ній містяться наступні узгоджені умови: кредитний ліміт у сумі 1300 грн., базова процентна ставка за користування кредитними коштами - 2,5 % на місяць на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів на рік; строк дії кредитного ліміту співпадає зі строком дії платіжної карти; банк має право в будь-який момент зменшити, збільшити або анулювати кредитний ліміт.
У довідці про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» між сторонами узгоджені наступні умови кредитування: тип кредитної лінії - поновлювана; базова процентна ставка за користування кредитними коштами - 2,5 % на місяць на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів на рік; розмір щомісячного платежу ( включаючи плату за користування кредитними коштами) - 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості; строк внесення платежів до 25 числа наступного місяця за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, яка вираховується як пеня (1) - базова процентна ставка за договором/ 30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня (2) - 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз на місяць при наявності прострочки по кредиту чи процентам більше 50 грн. протягом 5 і більше днів; штраф у випадку прострочення будь-якого платежу терміном більше як 120 днів у сумі 250 грн. (фіксована частина) + 5 % від суми позову; збільшена процентна ставка на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75 % на місяць ( 45 % на рік).
Стягнутий розмір заборгованості за тілом кредиту судом визначено у сумі - 20 432 грн. 76 коп., яку фактично визнав відповідач, подавши заяву по суті справи від 24.12.2019р. ( а.с. 111). Та банк в цій частині рішення суду не оскаржує.
Отже, з огляду на проаналізований зміст заяви та довідки про умови кредитування колегія визнає, що кредитний договір є узгодженим між сторонами як в частині кредитного ліміту, так і в частині відсотків, пені та штрафів.
Тому колегія має перевірити розрахунки, здійснені банком в частині відсотків, пені та штрафів, на відповідність їх вище наведеним узгодженим умовам.
Розрахунок позивача базується на виписці про рух коштів по картрахунку відповідача, що є належним банківським та бухгалтерським документом.
Проаналізувавши виписку, колегія встановила, що з 2008р. відповідач користувався кредитними коштами, чого він сам не заперечував, визнавши, що має заборгованість за тілом кредиту станом на 22.10.2018р. у такій значній сумі як 20 432,76 грн., зокрема, знімав готівкові кошти, оплачував товари у магазинах, здійснював перекази з карти на карту через Приват24, поповнював мобільний телефон, а також систематично поповнював картрахунок ( а.с. 131-135),
З наданого розрахунку вбачається, що відповідач 09.11.2011р. повністю погасив кредит та інші нарахування та до 31.08.2016р. не користувався кредитними коштами ( а.с. 5, 6).
26.09.2016р. банк збільшив відповідачу кредитний ліміт до 4000 грн. ( а.с. 131), а 28.09.2016р. відповідачем було знято готівкові кошти на суму 3800 грн. через банкомат, за що було нараховано комісію в сумі 152 грн., яку в подальшому включено до тіла кредиту. Але такий розмір комісії не був передбачений довідкою про умови кредитування, оскільки максимальна плата за зняття коштів у банкоматах Приватбанку становить 3 % від суми знятих коштів, що в даному випадку становить 114 грн., а у банкоматах інших банків комісія становить 3 % + 5 грн., що від знятої суми коштів мало скласти 119 грн., але в будь-якому випадку не 152 грн.
І такі дії банку відбувались кожного разу із зняттям коштів відповідачем через банкомати або у випадку безготівкового перерахування з карти на карту через Приват24, тобто нараховувалась комісія у необумовленому договором розмірі, яка одразу зараховувались до тіла кредиту.
Також до тіла кредиту кожного 1 числа місяця, наступного за попереднім, зараховувались всі нарахування, а саме, відсотки, пеня, комісія, збільшуючи тіло на значні суми, на які в подальшому знову нараховувались відсотки, пеня, комісія, що не передбачалось умовами, викладеними у заяві та довідці про умови кредитування.
Тобто, до 01.11.2011р. банк нараховував платежі відповідачу на підставі тих умов, які були узгоджені заявою та довідкою про умови кредитування, а з 28.09.2016р. - за іншими умовами, які не були узгоджені цими підписаними документами. На що, зокрема, вказує навіть інший вигляд та зміст таблиці та виписка про рух коштів по рахунку. Крім того, при нарахуванні відсотків після 26.09.2016р. банком навіть не бул,о дотримано вимог щодо 55 днів пільгового періоду, а нарахування відсотків здійснювалось одразу з дня зняття готівки, до того ж одразу за ставкою відсотків у розмірі 3,5 % на місяць, а не за базовою - 2,5 %, яка узгоджена в заяві та довідці про умови кредитування.
Не відповідає також узгодженим умовам і ставка пені, що почала нараховуватись відповідачу з 2018 року у більшому, ніж погоджений, розмірі, а також з відповідача з вересня 2016р. почала зніматись щомісячна комісія за обслуговування (членський внесок), яка не передбачалась заявою та умовами кредитування, яка також одразу зараховувалась до тіла кредиту.
Зважаючи на вказане, колегія дійшла висновку, що позивач здійснював нарахування відповідачу, починаючи з дня відновлення ним користування кредитним лімітом -28.09.2016р., за умовами, які не погоджувались з відповідачем по всім складовим, а тому визначену банком заборгованість по відсоткам у сумі 29730,58 грн. і пені у сумі 21 831,60 грн. не можна визнати обґрунтованою.
До того ж колегія звернула також увагу на такі обставини.
Відповідачем долучено до справи наступні документи, які мають значення для вирішення справи: військовий квиток, довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції; наказ командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 244 від 21.07.2017р. ( а.с. 112-119), згідно з якими ОСОБА_1 в період з 20.07.2016р. по 31.03.2017р. та із 01.04.2017р. по 21.07.2017р. безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції (бойових діях) у Донецькій області.
Згідно з п. 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Статтю 14 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014.
Виходячи з диспозиції цієї норми, відповідачу у періоді приймання безпосередньої участі у АТО з 20.07.2016р. по 21.07.2017р. не могли нараховуватись відсотки, пеня та штрафи, а тому за цей період заборгованість за пенею та відсотками взагалі безпідставно нараховувалась банком.
Таким чином, те, що судом не були взяті до уваги всі визначені заявою та довідкою про умови кредитування умови договору між сторонами у справі, не впливає на остаточні висновки суду про безпідставність вимог банку про стягнення заборгованості за відсотками та пенею, які не погоджувались з відповідачем, тому рішення в цій частині скасуванню або зміні не підлягає.
Що стосується нарахованих банком штрафів, то вони дійсно передбачені довідкою про умови кредитування у розмірі 250 грн. (фіксована частина) + 5 % від суми позову (процентна складова), але тільки у разі, якщо позичальник не буде здійснювати платежі більше 120 днів.
Як вбачається з розрахунку, таких порушень відповідач не допускав, здійснюючи платежі майже щомісячно, та максимальний строк затримки не перевищував більше двох місяців, тобто 60 днів. А тому підстав для нарахування штрафів у банку не виникло.
Але суд відмовив у стягненні пені з тих підстав, що вона не була узгоджена умовами договору, в той час як колегія з'ясувала, що такі умови були узгоджені, але не виникло обставин, за яких пеня мала застосовуватись до відповідача. Тому рішення суду підлягає зміні в частині правових підстав відмови в задоволенні позову щодо стягнення пені.
Рішення суду не було оскаржено відповідачем як по суті задоволених вимог, так і щодо стягнення судових витрат. Але колегія з'ясувала, що відповідач належить до пільгової категорії учасників справи.
Так, відповідач має посвідчення серії НОМЕР_2 , яке безтермінове та дійсне на всій території України, згідно з яким він має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій ( а.с. 114), тому він звільнений від сплати судових витрат, на що також не звернув уваги суд першої інстанції, стягуючи з нього судовий збір.
Зважаючи на такі упущення, які колегія вважає суттєвими та порушуючими права відповідача як пільговика, колегія вважає за необхідне вийти в цій частині за межі апеляційної скарги у відповідності до положень ч. 4 ст. 367 ЦПК України та скасувати рішення в частині стягнення судового збору з відповідача на користь банку, а компенсацію цих витрат банку визначити за рахунок держави у порядку, передбаченому КМУ.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у особі представника Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково.
Рішення Великобілозерського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2019 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні вимог щодо стягнення штрафів та скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору.
Судовий збір в сумі 474 (чотириста сімдесят чотири) гривень 69 копійок компенсувати Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково
Постанова прийнята, складена та підписана 13 квітня 2020 року.
Головуючий: Маловічко С.В.
Судді: Гончар М.С.
Подліянова Г.С.