18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 квітня 2020 року м. Черкаси справа № 925/281/20
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., без виклику учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ» Звенигородської міської ради, м. Звенигородка, Черкаська область
про стягнення 29346,30 грн,
До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ» Звенигородської міської ради (вул. Кримського, 25, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, ідентифікаційний код 02082717) про стягнення 24538,87 грн пені, 4807,43 грн три проценти річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 1139/1718-БО-36 від 13 вересня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне (несвоєчасне) виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним між сторонами договором постачання природного газу № 1139/1718-БО-36 від 13 вересня 2017 року щодо оплати переданого йому позивачем з жовтня 2017 року по березень 2018 року природного газу.
Ухвалою від 13 березня 2020 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін; призначив справу до судового розгляду по суті на 07 квітня 2020 року; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права.
25 березня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує повністю та у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки на момент звернення до суду, зобов'язання за вказаним договором виконані в повному обсязі. Основною причиною прострочення виконання зобов'язання є несвоєчасна оплата споживачами послуг з централізованого опалення; довготривалість процедури затвердження тарифів і як наслідок - відсутність достатніх коштів для забезпечення своєчасних розрахунків за отриманий природний газ; наявність різниці в тарифах на теплову енергію, яка невідшкодована бюджетами різних рівнів.
Відповідач зазначає, що застосування до підприємства штрафних санкцій може призвести до погіршення фінансового стану, що порушить майнові інтереси споживачів послуг, поставить під загрозу забезпечення необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Звенигородка.
Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту ГПК України) у судовому засіданні 07.04.2020 підписана вступна та резолютивна частини рішення суду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заперечення відповідача, суд встановив такі обставини справи.
13 вересня 2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальником за договором, позивач у справі) (в подальшому найменування позивача було змінено на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), в особі начальника Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 28.12.2016 № 14-195, та Звенигородським підприємством теплових мереж (споживач за договором, відповідач у справі), в особі директора Писанка І.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір постачання природного газу № 1139/1718-БО-36 (далі - договір, а.с. 16-25).
В преамбулі договору зазначено, що сторони керуються Законом України «Про ринок природного газу», Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 187, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
У п. 2.1 договору його сторони передбачили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 1145 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: у жовтні 2017 року 75 тис. куб. м., у листопаді 2017 року 190 тис. куб. м., у грудні 2017 року 230 тис. куб. м., у січні 2018 року 230 тис. куб. м., у лютому 2018 року 230 тис. куб. м., у березні 2018 року 190 тис. куб. м.
Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором на дату укладання з урахуванням 20% ПДВ становить 9488,64 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Розділом 12 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Окрім того, сторонами у справі було укладено ряд додаткових угод (а.с. 26-27), якими сторони змінювали умови Договору.
Додатковою угодою № 1 від 12.01.2018 п. 8.2. договору викладено в наступній редакції:
« 8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення».
Додатковою угодою № 2 від 03.04.2018 було додано абзацом п. 2.1. договору в наступній редакції:
« 2.1 постачальник передає споживачу з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 50 тис. куб. м., у тому числі по місяцями: у квітні 2018 року 50 тис. куб. м.».
Розділ 12 Договору викладено в наступній редакції:
« 12.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».
Позивач виконав свої зобов'язання за договором постачання природного газу № 1139/1718-БО-36 належним чином, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об'ємах, визначених договором та актами приймання-передачі (а.с. 28-33). Однак, відповідач у встановлений договором строк не розрахувався за поставлений йому у вказаний період газ.
За порушення встановленого п. 6.1 договору строку оплати природного газу, поставленого у жовтні - грудні 2017 року та у січні - березні 2018 року, позивач нарахував відповідачу до сплати передбачену п. 8.2 договору пеню у сумі 24538 грн 87 коп., а також передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних у сумі 4807 грн 43 коп.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором сторін стало підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення пені та трьох відсотків річних.
Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (також по тексту ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 6.3. договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19 Закону України «Про теплопостачання»;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 191 Закону України «Про теплопостачання» в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, в силу ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд встановив, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об'ємах, визначених договором, що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується відповідачем.
Заперечень щодо отримання газу у вказаній кількості та по вказаній ціні відповідач суду не надав.
Отже, повну оплату за переданий газ відповідач не здійснив у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1. договору, відповідно до якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 16,4 % річних (15,3 % річних з 01.01.2018 відповідно до додаткової угоди № 1), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24538 грн 87 коп. пені з урахуванням 15,3% річних, що є менше ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.
В порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, користуючись своїм правом, на підставі прострочення відповідачем проведення розрахунку за газ, також просить суд стягнути з відповідача 4807 грн 43 коп. 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору постачання природного газу, розрахунку з позивачем за поставлений газ.
Суд встановив, що відповідач не належним чином (несвоєчасно) виконав грошове зобов'язання за договором щодо оплати вартості поставленого йому позивачем природного газу, допустив прострочення його виконання і тим самим порушив права позивача на своєчасне одержання плати за поставлений природний газ.
Отже, позивач в порядку захисту своїх порушених прав вправі вимагати стягнення з відповідача на свою користь передбаченої п. 8.2 договору пені, а також передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних.
Стягувані суми пені та трьох процентів річних нараховані позивачем у відповідності з умовами договору, фактичними обставинами його виконання сторонами, вимогами чинного законодавства.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, 3% річних, суд встановив, що розрахунки здійснено позивачем вірно.
Беручи до уваги, що відповідач не є фактичним та кінцевим споживачем газу, майнові інтереси позивача та враховуючи принципи пропорційності й співмірності, суд вважає, що в даному випадку за можливе зменшити розмір пені на 50%.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі № 908/868/18).
З матеріалів справи вбачається, що основна заборгованість за договором була повністю погашена споживачем до звернення позивача до суду з позовом у цій справі, а більша частина прострочених відповідачем платежів має незначну кількість днів прострочки.
Природний газ відповідачу поставлявся виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями, кошти від продажу якої надходять на рахунки із спеціальним режимом використання та використовуються для подальшого перерахування позивачу.
Отже, несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором зумовлено існуванням об'єктивних причин, що не дозволяли відповідачу своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання та які не залежали від нього.
Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ» Звенигородської міської ради (вул. Кримського, 25, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, ідентифікаційний код 02082717) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) 12269 грн 44 коп. (дванадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 44 коп.) пені, 4807 грн 43 коп. (чотири тисячі вісімсот сім гривень 43 коп.) 3% річних, 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 13 квітня 2020 року.
Суддя О.В. Чевгуз