ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.04.2020Справа № 910/2379/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний
комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 82.445,84 грн
Представники сторін: не викликались
18.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 82.445,84 грн вартості виявленої нестачі вантажу.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що згідно договору перевезення, оформленого транспортною накладною № 51125581 від 16.08.2019, на адресу Одеської філії ДП «Адміністрації морських портів України» надійшов вантаж - холоднокатаний лист в рулоні (прокат чорних металів), вантажовідправником якого є ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Проте, на станції Тимкове Одеської залізниці була виявлена нестача вантажу у вагоні № 54214572 у загальній кількості 6245 кг, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які зобов'язаний відшкодувати відповідач, як перевізник.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/2379/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 було 25.02.2020 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103054300887 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 24.02.2020 надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.03.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103054300887, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 17.03.2020 включно.
16.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що відповідно до залізничної накладної № 51125581 від 16.08.2019 завантаження вагону № 54214572 проводилось засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагону, без участі представника залізниці. Згідно вказаної залізничної накладної ватаж прибув на станцію Тимкове Одеської залізниці в технічно справному стані, що документально підтверджується комерційним актом № 414115/64 від 20.098.2019. Зазначає, що відповідно до п. а) ст. 11 Статуту залізниць України якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо ватаж прибув у непошкодженому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу. Також зазначає, що згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати. Якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладеній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначені маси нетто.
Разом з відзивом до суду надійшла заява відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.
Суд вивчивши дану заяву приходить до висновку про відсутність підстав для її розгляду, оскільки як вбачається з наявних матеріалів встановлений процесуальний строк для подачі відзиву відповідачем не пропущений.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.08.2019 Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», як відправник, за накладною № 51125581 відправив зі станції Маріуполь-Сортировочний Донецької залізниці на станцію Одеса-Порт Одеської залізниці вагон № 54214572 з вантажем рулони прокату чорних металів.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагону на станцію Тимкове Одеської залізниці було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній та є меншою на 6245 кг, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 82.445,84 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при відправленні вантажу у залізничній накладній № 51125581 від 16.08.2019 зазначило, що маса вантажу у напіввагоні № 54214572 складає 10 місць, номери місць: 3-21858, 3-21859, 3-21860, 3-21861, 3-21862, 3-21867,Ю 3-22069, 3-22070, 3-22071, 3-22073 загальною вагою нетто 61520 кг.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в накладній № 51125581 від 16.08.2019 щодо фактичної маси вантажу у вагоні № 54214572 та встановлено її невідповідність не подано.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Як свідчать матеріали справи, по прибуттю на станцію Тимкове Одеської залізниці у вагоні № 54214572 було виявлено недостачу вантажу в кількості 6245 кг, про що складено комерційний акт № 414115/64/692 від 20.08.2019.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема маси всіх інших вантажів.
Згідно ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Вартість 1 тони вантажу відповідно до специфікації № 3046SF від 22.06.2019 до контракту № 12ЕХР/01-14 від 01.04.2014 складає 534,00 долари США.
Отже вартість однієї тони вантажу в національній валюті складає 13.269,90 грн (виходячи із розміру офіційного курсу іноземних валют, встановленого НБУ на 05.02.2020 курс долару США до гривні становить 24,85 грн).
Згідно комерційного акту № 414115/64/692 від 19.08.2019 недостача склала 6245 кг.
Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто становить: 6.305 кг * 0,5% = 31,52 кг
Таким чином, кількість фактичної недостачі складає:
6245 кг - 31,52 кг = 6.213,48 кг (6,213 т)
Отже, сума втраченого вантажу у вагоні № 54214572 складає:
6,213 т * 13.269,90 грн = 82.445,88 грн.
Проте, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром вартості втраченого вантажу в сумі 82.445,84 грн.
Слід зазначити, що відповідач не навів заперечень щодо проведеного позивачем розрахунку, у тому числі, застосованого коефіцієнта граничного розходження, ціни однієї тонни, загальної суми збитків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах, завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 82.445,84 грн та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вагонах сталась не з вини відповідача відповідно до ст. 127 Статуту залізниць України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 1.343,64 грн на відповідача суд відзначає наступне
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
30.03.2018 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого Адвокатське об'єднання прийняло зобов'язання надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з питань що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою № 26 від 09.12.2019 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2020.
Позивачем видано довіреність № 7 від 02.01.2020, якою уповноважено адвоката Івченка Сергія Петровича (який входить до складу учасників Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога») здійснювати представництво інтересів позивача.
Підтвердженням того, що Івченко Сергій Петрович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 3055 від 08.10.2019.
Додатковою угодою № 36 від 05.02.2020 до вказаного договору сторонами визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) за надання юридичних послуг у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» суми недостачі вантажу в розмірі 82.445,84 грн. У цій угоді наведений перелік послуг та їх вартість, зокрема вартість послуг становить 315,30 грн за 1 годину, окрім послуги щодо участі у судовому засіданні, яка визначена в розмірі 1.000,00 грн.
06.02.2020 між позивачем та Адвокатським об'єднанням складено акт № 1 приймання-передачі наданих послуг до додаткової угоди № 36 від 05.02.2020, згідно якого вартість послуг Адвокатського об'єднання становить 1.343,64 грн. Згідно розрахунку розміру винагороди від 06.02.2020 до вартості входять наступні послуги:
усна консультація клієнта, узгодження правової допомоги - 315,30 грн;
складання позовної заяви, розрахунок суми штрафу - 630,60 грн;
перевірка та подання позовної заяви до суду - 315,30 грн;
гонорар за складність справи майнового характеру - 82,44 грн.
Відповідно до п. 5.5 вказаного договору оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання, вказаний в цьому договорі протягом 5 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту приймання-передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків від Адвокатського об'єднання.
Доказів сплати позивачем Адвокатському об'єднанню гонорару в сумі 1.343,64 грн не подано.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача в сумі 1.343,64 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) 82.445 (вісімдесят дві тисячі чотириста сорок п'ять) грн 84 коп. збитків, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 1.343 (одна тисяча триста сорок три) грн 64 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова