ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.04.2020Справа № 910/1707/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 8 324,61 грн., без виклику представників сторін,
У лютому 2020 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача 8 324,61 грн. страхового відшкодування на підставі ст.ст. 1187, 1191 ЦК України.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 18.03.2017 року в місті Вінниця на вулиці Келецька, 122а відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та застрахований позивачем автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 9 324,61 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "Омега".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2020 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
27.02.2020 року відповідачем через канцелярію до суду надано відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що позивачем було пропущено термін для звернення з вимогою про сплату страхового відшкодування.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з довідки про ДТП № 3017079349629306 та постанови Вінницького міського суду Вінницької області суду від 12.06.2017 року у справі № 127/6347/17, 18.03.2017 року в місті Вінниця на вулиці Келецька, 122а відбулась дорожньо-транспортна пригода. учасниками даної пригоди були: автомобіль «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та застрахований автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 (застрахований у позивача транспортний засіб), яким керував ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Відповідно до вказаної постанови Вінницького міського суду Вінницької області суду від 12.06.2017 року у справі № 127/6347/17, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту за №29543а6в від 26.04.2016 року.
Відповідно до рахунку № СФВ-К-54853 від 20.03.2017 року, копія якого міститься в матеріалах справи, вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, такий збиток становить 11 500,53 грн.
Відповідно до страхового акту №АХА2198793 від 28.03.2017 року, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 9 324,61 грн.
Зазначені кошти в розмірі 9 324,61 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 320144 від 29.03.2017 року.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , керував ОСОБА_1 .
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "Омега", про що було укладено договір (поліс) № АК/2379031 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля «ВАЗ 2111», реєстраційний номер НОМЕР_3 , і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Водночас, згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у цьому випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Проте, відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Закріплене зазначеним положенням право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Позивач 18.09.2018 року звернувся до відповідача з заявою № СУ/003927/3 про виплату страхового відшкодування в розмірі 9 324,61 грн., тоді як дорожньо-транспортна пригода відбулась 18.03.2017 року.
Таким чином, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування виплаченого ним у зв'язку з настанням описаної вище дорожньо-транспортної пригоди здійснено з пропущенням однорічного терміну, що визначений приписами статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та є законною підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові про стягнення з відповідача 8 324,61 грн. страхового відшкодування слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 13.04.2020р.
Суддя С.О. Чебикіна