ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2020Справа № 910/1455/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний
комбінат»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 22.617,00 грн
Без виклику представників сторін
03.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 22.617,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до залізничної накладної № 43780808 відповідач взяв на себе зобов'язання по перевезенню вантажу зі станції «Золотнишино» на залізничну станцію призначення «Береговая» Одеської залізниці, від вантажовідправника - позивача. Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. У відповідності до ст. 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажу залізниця сплачує штраф в залежності від кількості діб прострочення. Вантаж за спірною накладною доставлений з простроченням 5 діб. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача штраф (30% провізної плати) за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 22.617,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1455/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.02.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103052344488 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.02.2020 є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 10.02.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 18.02.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень № 0103052344488, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву до 04.03.2020 включно.
05.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що «Одеська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» повідомила що усі вагони з вантажем «окатиш залізорудний» були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через не прийом даного вантажу МТП «Южний» через перевантаження в його адресу. Посилається на ст. 116 Статуту залізниць України, згідно якої залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
05.03.2020 до суду разом з відзивом надійшла заява відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву, в якій зазначає, що на адресу АТ «Українська залізниця» ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/1455/20 надійшла 19.02.2020, а на адресу регіональної філії «Одеська залізниця» - 25.02.2020. Зазначає, що відповідачу для підготовки відзиву виникла необхідність у витребуванні документів та письмових пояснень із структурних підрозділів Філії. Оскільки структурні підрозділи залізниці територіально відділені для їх отримання потребувався певний час.
Суд враховуючи зазначені відповідачем у заяві обставини, вважає за можливе на підставі ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновити пропущений процесуальний строк для подачі відзиву на позов.
Також надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до розміру 11.308,50 грн. При цьому зазначає, що позивачем не доведено понесення збитків внаслідок затримки доставки вантажу. також вказує на те, що у зв'язку із зміною податкового законодавства рівень податкового навантаження на залізницю зі сплати земельного податку зріс на 51-57%. Обсяг податкової землі збільшився на 209,4 тис га при цьому обсяг земельних податкових відрахувань зріс втричі з 1,2 млрд грн. до 4-4,2 млрд грн. Обсяг збитків залізниці лише за 2018 рік становить 12 млрд грн. плюс капітальні вкладення в пасажирські перевезення понад 2 млрд грн.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Акціонерним товариством «Українська залізниця» зі станції Золотнишино до станції призначення Береговая Одеської залізниці здійснено перевезення вантажу, відправником якого є Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (позивач) згідно залізничної накладної № 43780808 від 04.09.2019.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Відповідно до частини 1 статті 313 Господарського кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно із статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).
Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно із статтею 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Абзацами першим, другим і п'ятим статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.
Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1 і 1.2. Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Пунктом 2.1 Правил передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць».
Згідно з пунктом 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
За приписами ч. 2 ст. 313 Господарського кодексу України розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною першою статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Згідно із статтею 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Реченням другим абзацу першого пункту 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної.
Згідно з абзацом другим пункту 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Календарними штемпелями на залізничних накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Зокрема з матеріалів справи вбачається, що враховуючи відстань від станції відправлення до станції призначення (із розрахунку 200 км за добу) + 1 доба (на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) за всіма залізничними накладеними мало місце прострочення доставки вантажу на дві і більше діб.
У накладній № 43780808 від 04.09.2019 вказано, що відстань перевезення складає 522 км, а отже вантаж мав бути доставлений 08.09.2019. Проте з накладної вбачається, що вантаж прибув 13.09.2019.
Позивач вважає, що має місце прострочення доставки вантажу у кількості 5 діб, у зв'язку з чим нараховано штраф у розмірі 30% від провізної плати, що становить суму 22.617,00 грн.
Відповідно до п. 2.9 Правил № 644 у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
виконання митних та інших адміністративних правил;
тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
В п. 3.11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що згідно з пунктом «в» статті 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна. Доказом затримки, яка трапилася з вини відправника чи одержувача, що дає право залізниці на збільшення терміну доставки вантажу відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів, є відмітка у перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції і календарним штемпелем. Тому відсутність такої відмітки на накладній позбавляє залізницю права на збільшення терміну доставки вантажу.
З поданої залізничної накладної вбачається, що в графі № 49 здійснена відмітка залізниці про складання актів № 127 від 07.09.2019 та № 131 від 11.09.2019 про збільшення терміну доставки вантажу.
Отже мало місце затримки доставки вантажу, про що залізницею здійснено відмітку та складено відповідні акти, а отже термін доставки збільшено.
Разом з цим, залізницею у графі № 49 залізничної накладної № 43780808 від 04.09.2019 не вказано кількість днів на які термін доставки вантажу збільшено.
Ні позивачем ні відповідачем не подано акти, мова про які йде у графі № 49 цієї накладної, а отже не вбачається можливим встановити чи мало місце прострочення доставки вантажу та кількості днів прострочення.
Суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними засобами доказування, що прострочення доставки вантажу за залізничною накладною № 43780808 від 04.09.2019 мало місце у кількості 5 (п'яти) діб та відповідно не підтверджено розмір штрафу.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 22.617,00 грн штрафу є необґрунтованими та документально не підтвердженими.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 50% від суми позову до розміру 11.308,50 грн залишається судом без розгляду.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В позові Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 22.617,00 грн відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова