ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
08.04.2020Справа № 910/4620/20
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В., розглянувши матеріали позовної заяви заступника керівника Київської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ
до відповідача 1: Громадська організація «Українське молодіжне аерокосмічне об'єднання «Сузір'я», м. Київ
відповідача 2: Київське регіональне відділення Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання «Сузір'я», м. Київ
про усунення перешкод у користуванні майном,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника керівника Київської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Громадської організації «Українське молодіжне аерокосмічне об'єднання «Сузір'я» та Київського регіонального відділення Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання «Сузір'я» про усунення перешкод у користуванні майном.
Розглянувши матеріали позовної заяви від 02.04.2020 вих. № 56-2642вих-20, які надійшли до суду 03.04.2020, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
«Неналежність захисту» може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18.
Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави з позовною заявою, позивачем в якій зазначено Київську міську раду.
При цьому, наявність підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовує тим, що на території Печерського району міста Києва за адресою: вул. Інститутська, 14-А, функціонує дошкільний навчальний заклад № 498.
01.10.1998 між Районним відділом освіти Старокиївського району міста Києва та Київським регіональним відділенням Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання «Сузір'я» було укладено договір № 42 оренди нежитлового приміщення, за яким відповідач 2 отримав у користування приміщення дошкільного навчального закладу №498, загальною площею 268,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 14-а. Після припинення дії договору та тимчасових угод, яким вказаний договір був пролонгований до 01.08.2007 відповідачі не виконали свої зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення згідно умов договору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2010 у справі 16/293 задоволено позовні вимоги Управління освіти Печерської районної державної адміністрації м. Києва до Українського молодіжного аерокосмічного об'єднання «Сузір'я» про звільнення приміщення. Станом на момент звернення з позовом рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2010 у справі № 16/293 не виконано вказані приміщення не звільнено. Громадська організація «Українське молодіжне аерокосмічне об'єднання «Сузір'я» продовжує користуватись частиною приміщень дитячого садочка № 498 за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 14-А без правової підстави.
На даний час дитячий садочок № 498 за адресою м. Київ, вул. Інститутська, 14-А належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, а право оперативного управління зареєстровано за Управлінням освіти та інноваційного розвитку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.
Звертаючись із даною позовною заявою в інтересах держави прокурор вказує, що Київська міська рада неналежним чином здійснює захист державних інтересів, що полягає у не зверненні з відповідним позовом до суду.
Разом з тим, прокурором у позовній заяві не зазначено в чому саме полягає неможливість позивача звернутися з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні майном (приміщення дошкільного навчального закладу №498, загальною площею 268,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 14-а).
Тобто, позивач, в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернувся заступник керівника Київської місцевої прокуратури №6, має підстави і можливість самостійно захищати свої права, а прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим позивачем.
Також до матеріалів позовної заяви не додано доказів про відмову Київською міською радою здійснювати реалізацію захисту правомочностей власника стосовно спірного комунального майна.
Окрім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17 та від 31.10.2018 у справі №910/6814/17.
Натомість, прокурором до позовної заяви подано витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань (внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 356 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження № 4201910160000193 від 20.06.2019) .
Разом з тим, відповідно статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Менчинська проти Росії», пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мартіні проти Франції»).
Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно зі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
З аналізу положень вказаної статті можна дійти до висновку про те, що зверненню прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі суб'єкта владних повноважень, передує саме попереднє повідомлення останнього, яке здійснюється прокурором заздалегідь саме з метою надання можливості такому суб'єкту встановити наявність підстав для звернення до суду самостійно.
Судом зазначається, що повідомлення № 56-264/вих-20 від 02.04.2020, у якому місцевою прокуратурою повідомлялося про вжиття заходів, спрямованих на пред'явлення позову в інтересах Київської міської ради, було підготовлено за один день до звернення з позовом до суду та направлено лише з матеріалами позовної заяви, про що свідчать описи вкладення від 03.04.2020.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
З огляду на викладене та той факт, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор, та те, що останній виконує субсидіарну роль, та не може вважатись альтернативним суб'єктом звернень до суду, суд дійшов висновку, що у цій справі не має передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а відтак позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню заявникові.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Отже, сплачений прокурором судовий збір в сумі 2 102,00 може бути повернутий останньому за його відповідним клопотанням.
Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути заступнику керівника Київської місцевої прокуратури №6.
Додаток: позовна заява від 02.04.2020 № 56-2642вих-20 з доданими до неї документами на 93 арк. (у т. ч. платіжне доручення № 399 від 30.03.2020 на суму 2 102,00 грн).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Князьков