13 квітня 2020 року
м. Київ
справа №280/2528/19
адміністративне провадження №К/9901/5783/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року в адміністративній справі №280/2528/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області в якому просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача що полягали у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України Про статус суддів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України Про статус суддів з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 та 30 відсотків суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно індексацію, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення";
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно, компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
17 вересня 2019 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подало касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 березня 2020 року.
11 березня 2020 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга відповідача залишена без руху та надано строк для подання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав на яких подано касаційну скаргу із визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу.
На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду відповідачем направлено уточнену касаційну скаргу.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Касаційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подало на підставі пункту 2 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач посилається не необхідність відступлення від висновків Верховного Суду викладених у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16 та у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №0840/3371/18.
У вказаних постановах Верховний Суд виклав висновок про те, що виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року (дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008), підлягають застосуванню положення Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, над підзаконним нормативним актом - Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» № 865.
Відповідач вважає за необхідне відступити від зазначеного висновку Верховного Суду зважаючи на існування у період з 07 вересня 2004 року по 31 грудня 2010 року Закону України «Про судоустрій України» від 07 лютого 2002 року №3018-ІІІ, яким так само як і Законом № 2862-ХІІ визначались питання щодо заробітної плати суддів, їх побутового забезпечення та соціального захисту.
Крім того, відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не застосовано нормативно-правові акти, які мали бути застосовані при вирішенні питання визначення складових для розрахунку надбавки за вислугу років у спірний період, а саме статті 123 Закон України «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій України», Закон України «Про Державний бюджет (на відповідні роки)», Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» Бюджетній кодекс України, Постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Також відповідач вказує, що судами попередніх інстанції застосовано до спірних правовідносин нормативно-правові акти, які у даному випадку не підлягали застосуванню, а саме:
- вирішуючи питання щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років з урахуванням президентської надбавки застосовано положення Указу Президента України від 19 вересня 1996 року, який втратив чинність 01 січня 2006 року;
- вирішуючи питання щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років з урахуванням компенсації, відповідно до Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
- вирішуючи питання щодо нарахування та виплати надбавки за вислугу років з урахуванням індексації застосовано частину 4 Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Також у касаційні скарзі відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, а саме пункту 6 частини четвертої статті 246 КАС України, щодо відсутності мотивованої оцінки аргументів відповідача щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про судоустрій України» та інших нормативн-правових актів з питань оплати праці суддів, які суд не застосував та не зазначив мотиви їх незастосування.
Таким чином, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області доведено наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження обґрунтована тим, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції отримано відповідачем 31 січня 2019 року рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується матеріалами, долученими до касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Враховуючи викладене, наведені відповідачем обставини є достатніми для визнання поважними підстав подачі касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження.
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року », яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.
Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»
Керуючись статтями 329-331, 334, 335, 338, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року в адміністративній справі №280/2528/19 - поновити.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року та на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року в адміністративній справі №280/2528/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувати із Запорізького окружного адміністративного суду справу № 280/2528/19.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич