13 квітня 2020 року
Київ
справа №320/2592/19
адміністративне провадження №К/9901/10196/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Шевцової Н.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в справі №320/2592/19 за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України про визнання протиправним і скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправним і скасувати рішення начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОКПП «Київ» лейтенанта ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) від 28 грудня 2018 року про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , закордонний паспорт № НОМЕР_2 ) у перетині державного кордону на в'їзд в Україну в пункті пропуску «Київ» («Жуляни»).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову: визнано протиправним і скасовано рішення начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОКПП «Київ» лейтенанта Міщенка Д.І. від 28 грудня 2018 року про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , закордонний паспорт № НОМЕР_2 ) у перетині державного кордону на в'їзд в Україну в пункті пропуску «Київ» («Жуляни»).
07 квітня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Суд зазначає, що предметом спору в справі №320/2592/19 є рішення про відмову в перетині державного кордону на в'їзд в Україну.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку з перебуванням іноземця на території України.
У розумінні пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу, справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України є справами незначної складності.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, судові рішення у справах, пов'язаних із перебуванням іноземців або осіб без громадянства на території України, можуть бути оскаржені в касаційному порядку виключно за наявності умов, визначених у пунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заяви №17160/06 та №35548/06).
Отож ЄСПЛ керується підходом, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу юридичної визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення в справі «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, заява №52854/99; пункти 46, 47 рішення в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року, заява №32053/13).
За такого правового регулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року в справі №320/2592/19.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.В. Шевцова
С.А. Уханенко