13 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/465/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)
на ухвалу Господарського суду Житомирської області
(суддя Кудряшова Ю.В.)
від 03.12.2019
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Крейбух О.Г., судді - Тимошенко О.М., Савченко Г.І.)
від 17.02.2020
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" на бездіяльність відділу ДВС у справі № 906/465/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс"
до Державного підприємства "Житомирторф"
про стягнення 130 983,50 грн,
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019 у справі № 906/465/17, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020, скаргу ТОВ "Технополіс" на неправомірну бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у справі № 906/465/17 задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області Дідківського А.С., яка полягає у неподанні до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування ТОВ "Технополіс" коштів, стягнутих рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у справі № 906/465/17.
Закрито провадження у скарзі ТОВ "Технополіс" на неправомірну бездіяльність Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області у справі № 906/465/17 в частині вимог щодо:
- визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області Дідківського А.С. ВП № 54562074 про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.10.2019;
- зобов'язання начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Житомирській області Невмержицького О.О. усунути порушення (поновити порушене право заявника) - подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, що необхідні для перерахування ТОВ "Технополіс" коштів, стягнутих рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 справі № 906/465/17 за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду згідно положень пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
16.03.2020 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), який є правонаступником відповідача у справі, звернувся безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 906/465/17, в якій просить скасувати ці судові рішення та постановити ухвалу про закриття провадження у справі № 906/465/17за скаргою ТОВ "Технополіс" на бездіяльність відділу ДВС.
13.04.2020 до Верховного Суду поштою надійшла касаційна скарга цього ж заявника аналогічного змісту, тому суд розглядає їх як одну.
Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм статті 30, пункту 9 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та неврахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.019 у справі № 908/805/16.
Суддя-доповідач, перевіривши матеріали касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), встановив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, який, зокрема, визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі заявник визнає факт несплати судового збору і просить відстрочити його сплату до ухвалення рішення судом касаційної інстанції на підставі частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", посилаючись на те, що він перебуває у процесі реорганізації та на особливості бюджетного фінансування і розрахунково-касового обслуговування лише у межах відкритих асигнувань.
Розглянувши клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відстрочення сплати судового збору, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто, суддівський розсуд при вирішенні питання щодо відстрочки сплати судового збору на певний строк за клопотанням сторони не є необмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яким може бути надано відстрочення та розстрочення сплати судового збору на певний строк, та підстави вчинення таких дій. Заявник не є таким суб'єктом, а тому дія частини 1 статті 8 цього Закону на нього не поширюється.
Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
З огляду на те, що скаржник до касаційної скарги не додав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, касаційна скарга відповідно до статті 174, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України залишається без руху для надання строку на усунення встановлених недоліків.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Водночас відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 №239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відтак Верховний Суд встановлює скаржнику строк для усунення встановлених недоліків шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн протягом 10 днів з дня закінчення карантину.
При цьому Верховний Суд роз'яснює скаржнику, що за можливості, він не позбавлений права усунути недоліки поданої ним касаційної скарги у менший строк, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлений Кабінетом Міністрів України.
Керуючись нормами статей 174, 234, пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292, пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відстрочення сплати судового збору відхилити.
2. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 03.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 906/465/17 залишити без руху.
3. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) протягом десяти днів з дня закінчення карантину надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
4. Роз'яснити скаржнику, що за можливості, він не позбавлений права усунути недоліки поданої ним касаційної скарги у менший строк, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлений Кабінетом Міністрів України.
5. Роз'яснити скаржникові, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова