ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5910/20
провадження № 3/753/3026/20
"13" квітня 2020 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, за частиною 1 статті 51 КпАП України, -
01 квітня 2020 року о 19 год. 20 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 4/4, в магазині "Новус", вчинив дрібне розкрадання чужого майна загальною вартістю 150 грн. 45 коп. (з ПДВ), а саме таємно викрав 3 (три) плашки слабоалкогольного енергетичного напою "Рево" вартістю 112 грн. 47 коп. та 2 (дві) мініпіци вартістю 37 грн. 98 коп., чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 51 КпАП України.
Правопорушник на виклик суду не з"явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення - рекондованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової влади ( суду ).
За таких підстав суддя визнав за можливе розглядати даний матеріал у його відсутності на підставі доказів, наявних у ньому.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення Європейського суду з прав людини ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86 ).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі « Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30 ). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган ( посадова особа ) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Яв вбачається із матеріалів адміністративної справи, викрадені правопорушником товарно-матеріальні цінності на загальну суму 150 грн. 45 коп. повернуто магазину «Новус».
Вина правопорушника підтверджується зібраними матеріалами адміністративної справи: письмовими поясненнями правопорушника з визнанням вини; протоколом про адміністративне правопорушення; рапортами працівників поліції; актом затримання; письмовими поясненнями свідків; актом огляду на виявлення речей; довідкою та розпискою про викрадені та повернуті речі.
Таким чином, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КпАП України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччин»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчиненого правопорушення, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суддя вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ч.1 ст. 51 КпАП України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 51 КпАП України дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Відповідно до ст. 401 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 ч.1, ст. ст. 283 - 285 КпАП України, Закону України "Про судовий збір ", суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 ( сорок ) копійок.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Копію постанови направити для виконання до ВДВС Дарницького РУЮ в місті Києві.