ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1421/20
провадження № 3/753/1197/20
"07" квітня 2020 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого диспечером ЦД аеропорту «Жуляни», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ОСОБА_1 , 11.01.2020 року, об 11 год. 30 хв., рухаючись Харківською площею у м. Києві, керував автомобілем марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення координації рухів, зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 ПДР, відмовився у присутності двох свідків.
В суді ОСОБА_1 свою вину не визнав, зазначивши, що протокол відносно нього складений безпідставно, оскільки транспортним засобом він не керував, а просто знаходився в ньому. Пояснив, що в той період часу він займався пошуком нової роботи. В день події він мав зустрітись біля приміщення компанії «Sky up» зі своїм другом, щоб забрати в нього свій автомобіль. Як тільки він сів до автомобіля, відразу під'їхала поліція. Так як до цього у нього не було досвіду спілкування із поліцейськими, він став нервувати через те, що автомобіль не правильно припаркований. В подальшому його необгрунтовано звинуватили у вживанні наркотичних засобів. Від проходження огляду він відмовився, оскільки в нього не було для цього часу, так як він хотів працювати. Зважаючи на викладене просив провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Горобівський І.Г., вказуючи на такі ж обставини, просив закрити провадження на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. Також зазначав, що будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння у працівників поліції не було, крім того в протоколі невірно вказані ознаки наркотичного сп'яніння, а саме щодо зіниць очей. Звертав увагу, що ОСОБА_1 не направлявся для проведення відповідного огляду, оскільки направлення останньому не видавалось та в матеріалах справи відсутнє. Також вказував на неточності, допущені в протоколі, а саме не зазначення місця складання протоколу та місце вчинення адміністративного правопорушення, адрес свідків, а також зазначення невірної адреси місця проживання ОСОБА_1 , а також наявність незрозумілих цифр та підпису невідомої особи у верхній частині протоколу, крім того час складення протоколу не відповідає даним щодо часу, вказаному на відеозаписі з бодікамери. Просив врахувати, що свідки, зазначені у протоколі, як свідки відмови від проходження огляду, не мали змоги надати свої власні пояснення, своє бачення, що підтверджується тим, що пояснення складені однією рукою, а свідки лише поставили свої підписи у наданих інспектором шаблонах. Крім того, вказані у протоколі свідки також не були свідками того, що його підзахисний керував транспортним засобом. Вважав, що дії працівників поліції в цілому були незаконними.
Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Горобівського І.Г., дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка інспектор поліції ОСОБА_2 показав, що під час патрулювання, ними було помічено автомобіль «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався та допустив порушення ПДР при паркуванні, оскільки зупинився біля зупинки громадського транспорту на Харківській площі. Під час спілкування із водієм вказаного автомобіля, у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, в тому числі і тремор рук, який в протоколі не відобразили за наявності достатності інших ознак, та запропоновано пройти відповідний огляд у лікаря-нарколога. Водій зізнався, що курив «траву». З метою отримання консультації водій зателефонував своєму другу, який з його слів працює в УПП іншої області, який порадив відмовитися від проходженн огляду, оскільки в разі вживання наркотиків аналіз це підтвердить. Після цього водій від проходження огляду відмовився у присутності двох свідків. Під час спілкування водій повідомив, що він їхав з аеропорту Бориспіль з клієнтом, і хотів взяти іще одне замовлення, щоб не повертатися до аеропорту порожнім. Зауважив, що автомобілі патруля не обладнані відеореєстраторами, а на боді-камеру фіксується виключно пропозиція пройти відповідний огляд та відповідь особи. Також свідок пояснив, що поліцейські, які задіяні у патрулюванні, не мають доступу до налаштувань боді-камери, а можуть тільки вмикати та вимикати її, при цьому час вчинення правопорушення та час складання протоколу зазначають виходячи із даних годинників. Роз'яснив, що після надходження матеріалу до відділу адміністративної практики УПП, відповідні працівники ставлять на протоколі відповідні відмітки та підписи, тому такі позначки відсутні в копії протоколу, що надається порушнику. Також, з метою унеможливити вплив на свідків в протоколі не вказано їх адресу. Пояснив, що в протоколі не вказано номер будинку, оскільки місцем вчинення та складання протоколу була Харківська площа, а дані щодо адреси порушника були записані з його слів. Зазначив, що хоча були всі підстави для евакуації автомобіля, цього зроблено не було, оскільки водій повідомив, що його товариш забере автомобіль, а сам він не буде керувати, і фактично водія пожаліли.
Аналогічні пояснення були надані свідком ОСОБА_3 , який працював в екіпажі зі свідком ОСОБА_2 . При цьому свідок в категоричній формі вказав про те, що на очах у патруля ОСОБА_1 допустив порушення ПДР при паркуванні.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушена координація рухів, зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість обличчя.
Згідно зі ст. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. При цьому відповдіно до змісту вказаної Інструкціїдля наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння достатньо однієї з визначених у п. п. 3-4 розділу І Інструкції ознаки.
З огляду на викладене зазначення такої ознаки як «зіниці очей не реагують на світло», з урахуванням наявності інших ознак наркотичного сп'яніння, не свідчить про відсутність підстав для направлення водія для огляду.
За наведених обставин вважаю, що у працівника поліції були наявні передбачені законом підстави для направлення ОСОБА_1 до медичного закладу з метою проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, про що, фактично, працівник поліції і зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, вказані нормативно-правові акти не містять вказівки щодо участі свідків для підтвердження наявності ознак стану сп'яніння.
При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язкову наявність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відсутність такого направлення жодним чином не спростовує наявність ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 . Крім того ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду, і за таких обставин підстав для оформлення направлення для проведення огляду у працівників поліції не було.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було також зафіксовано за допомогою боді-камери АА 00785, запис якої було долучено до матеріалів справи.
З даних відеозапису з боді-камери працівника поліції, відтвореного в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд в медичній установі у зв'язку з підозрою ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, при цьому останній від проходження огляду відмовився в присутності двох свідків.
Як вбачається з даних протоколу про адміністративне правопорушення, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 своїми підписами підтвердили, що ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження освідування на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Також, в своїх поясненнях, долучених до матеріалів справи, вказані свідки зазначили, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі (лікаря-нарколога).
Твердження захисника ОСОБА_1 - адвоката Горобівського І.Г. про те, що свідками було підписано надані інспектором шаблони і вони не мали змоги надати свої письмові пояснення - є неспроможними, так як будь - яких застережень щодо форми надання пояснень свідками Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 не містить, крім того будь - яких зауважень до викладеного змісту пояснень свідки не мали, що засвідчили своїми підписами.
Крім того, за наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.
Разом з тим будь - якої імперативної вказівки на обов'язковість проставлення підписів свідків та їх даних взагалі у протоколі про адміністративне правопорушення не міститься.
Таким чином відсутність інформації щодо свідків не може свідчити про неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та бути безумовною підставою для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Крім того, судом звертається увага на те, що ОСОБА_1 не оспорює тієї обставини, що даний протокол про адміністративне правопорушення складено саме відносно нього за обставин, викладених у протоколі.
Суттєвих порушень, які би унеможливили забезпечення виконання завдань провадження в справі про адміністративне правопорушення та вказували на недопустимість доказів у даній справі, а також могли вплинути на висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не встановлено.
Сукупність викладених доказів, що були ретельно досліджені в ході судового розгляду, дає безумовні підстави зробити висновок про те, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , а твердження останнього про те, що він лише перебував в салоні автомобіля, який був припарковний, є обраною позицією захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене.
З урахуванням наведеного вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.
Враховуючи особу порушника та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності, і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 130 ч. 1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420 грн. 40 коп.
Строк позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів обчислювати з дня винесення постанови про позбавлення цього права, у разі ухилення від здачі документа, що посвідчує право керування транспортними засобами - з моменту примусового вилучення такого документу.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Крім того, роз'яснити, що після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, вилучене посвідчення водія повертається після успішного складання іспитів на право керування транспортним засобом.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя