Справа № 703/3844/19
2/703/298/20
13 квітня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Бондаренко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом та просить стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 10 жовтня 2016 року в сумі 38714 грн. 08 коп. Також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп., сплачений при подачі заяви до суду.
Посилається на те, що 10 жовтня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено Генеральну угоду про реструктооризвцію заборгованості та приєднання до Умов та правил кредитних карт відповідно до якої відповідач отримала кредит в розмірі 18815 грн. 60 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту за сплатою 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у вище зазначеному розмірі. Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого станом на 5 серпня 2019 року утворилася заборгованість перед банком в сумі 38714 грн. 08 коп.
Представник АТ КБ «Приват Банк» в судове засідання не зявився, хоча про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву в якій просить суд відмовити позивачу в позові в частині стягнення з неї відсотків, пені та комісії, оскільки вважає, що в цій частині банк пропустив термін звернення з позовом до суду та відповідно до вимог закону з неї не може бути стягнуто і штраф і пеню, оскільки це буде подвійною цивільно - правовою відповідальністю.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження, досліджуючи докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, відповідно до положень ст. 278, 279 ЦПК України.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове засіданя не зявились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 10 жовтня 2016 року, Витяг із Умов і правил надання банківських послуг та розрахунок заборгованості.
Будь-яких інших документів суду не надано, ніяких клопотань з цього приводу заявлено не було.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частина друга ст.1054 та частина друга ст.1050 ЦК України передбачає право банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту у разі порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту.
Відповідно до положень Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 10 жовтня 2016 року, укладеної між сторонами, Банк надав Позичальнику кредит в сумі 18815 грн. 60 коп. зі сплатою 24 % в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно п.2.5 укладеної угоди Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди відповідно до Генеральної угоди та Умов і правил.
В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України, при порушенні Позичальником термінів погашення заборгованості, зазначених в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах більше ніж на 31 день по зобов'язанням, термін яких не настав. Сторони погодили, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення заборгованості за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення вважається простроченою, позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 1583 грн. 55 коп. (п.2.2 Генеральної угоди).
Оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань за вказаним Договором, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту та штрафом підлягають задоволенню, як такі, що базуються на вимогах чинного законодавства та випливають із зобов'язань за Генеральною угодою, укладеною між сторонами по справі.
Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 6859 грн. 42 коп. суд вважає, що в цій частині позов підлягає до часткового задоволення, зважаючи на наступне.
АТ «Приват Банк» відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 31 жовтня 2018 року.
Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Розрахунок заборгованості позивача свідчить про те, що визначена до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою в сумі 6859 грн. 42 коп. включає період з 25 лютого 2016 року по 5 серпня 2019 року, який виходить за межі строку кредитування, а тому в цій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, та висновку Верховного Суду у постанові від 08.05.2019 у справі №520/16880/14-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає відсутніми підстави для нарахування позивачем процентів згідно умов договору після 31 жовтня 2018 року, так як права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наданої позивачем Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 10 жовтня 2016 року вбачається, що відповідач повинна була сплачувати банку відсотки у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом кожного місяця.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач останній платіж за кредитом сплатила 20 травня 2017 року, що підтверджує і ОСОБА_1 у наданій до суду заяві. Відповідно станом на кінець травня 2017 року заборгованість за тілом кредиту не погашена та відповідно до Умов Генеральної угоди від 10 жовтня 2016 року станом на 31 травня 2017 року відповідачу було нараховано відсотки на залишок простроченої заборгованості за кредитом. Відповідно з цієї дати (а не з 31 березня 2017 року як вказує позивач) слід проводити розрахунок заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
За таких обставин позивач має право на нарахування процентів за користування позикою лише в межах строку її надання, тобто до 31 жовтня 2018 року, тому з відповідача підлягають стягненню проценти за період з 31 травня 2017 року по 31 жовтня 2018 року в розмірі 5213 грн. 32 коп.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки, вимога АТ КБ «Приват Банк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за період з 31 березня по 30 квітня 2017 року та з 1 листопада 2018 року по 5 серпня 2019 року є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Згідно ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 2.8 Генеральної угоди, при порушенні позичальником обов'язку щодо погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах і правилах за кожен день прострочки.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10 жовтня 2016 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/rules/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку, наданий до суду позивачем, на підтвердження позовних вимог, не засвідченний належним чином та не містять підпису боржника, що не може вважатися належним та допустимим доказом.
Додана до позову роздруківка витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача із саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку.
Крім того, у анкеті-заяві не ідентифіковано, що Умови та Правила надання банківських послуг, додані до позову, є чинними на момент підписання відповідачем анкети-заяви і що саме з ними вона була ознайомлена.
Таким чином, вказанпй Витяг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату комісії, пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вище зазначеній постанові вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Наданий позивачем Витяг з Умов та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Також, Велика Палата Верховного Суду в даному рішенні зауважила, що, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору 10 жовтня 2016 року АТ КБ «Приват Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність сплати відповідачем пені в розмірі 15432 грн. 30 коп.
Отже, враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 14838 грн. 81 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 5213 грн. 32 коп. та штраф 1583 грн. 55 коп., тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
В задоволені решти позовних вимог слід відмовити в зв'язку з недоведеністю (стягнення пені) та пропущенням терміну позовної давності (частини заборгованості за відсотками).
Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України підлягає частковому стягненню.
Оскільки позов задоволено частково в сумі 21635 грн. 68 коп., відповідно до задоволеної частини підлягає стягенню і сплачений позивачем при подачі позову до суду судовий збір в сумі 1921 грн. (1921х21635.68:38714.08) - 1073 грн.57 коп.
Враховуючи вище викладене, на підставі ст.207, 549, 551, 626, 628, 1049, 1054 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2016 року в сумі 14838 грн. 81 коп., 5213 грн. 32 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1583 грн. 55 коп. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної Угоди та 1073 грн. 57 коп. судового збору, а всього 22709 грн. 25 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: В. О. Прилуцький