02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/23336/19
провадження № 2/753/2668/20
"11" березня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі РАСУЛОВІЙ А.А.
за участю
позивача не з'явилася;
відповідача не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з відповідачем мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 727,50 грн., щомісячно, починаючи з 02 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 посилається на те, що на розвиток, відпочинок, лікування та оздоровлення дитини за період з 2017-2019 років позивач витратила кошти у розмірі 40 149,60 грн.
Зважаючи на те, що загальна сума додаткових витрат на дитину склала 40 149,60 грн, відповідно до принципу рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину понесених нею додаткових витрат на дитину у сумі 20 074,80 грн.
Ухвалою суду від 18 грудня 2019 2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні.
В судове засідання позивач не з'явилася, однак надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити та розгляд даної справи проводити за її відсутністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак надіслав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат, при цьому просив суд розстрочити визнану ним суму у розмірі 20 074,80 грн. терміном на 12 місяців зі сплатою щомісячного платежу 1 673 грн., а також просив суд відмовити у стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 727,50 грн., щомісячно, починаючи з 02 листопада 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Судом також встановлено, що сторони проживають окремо. Дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
При цьому такі кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналіз норми ч. 1 ст. 185 СК України вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Як вбачається з матеріалів справи, малолітня дитина - ОСОБА_4 має проблеми зі здоров'ям, в зв'язку з чим позивач витратила кошти на лікування та оздоровлення дитини у розмірі 40 149,60 грн., що підтверджується фіскальними чеками, копії яких додані до матеріалів справи та дані обставини також не заперечувалися відповідачем про справі, про що він зазначив у відзиві.
Таким чином, сума додаткових витрат понесиних ОСОБА_1 на ОСОБА_3 становить 40 149,60 грн., а відтак 1/2 частина понесених нею додаткових витрат на дитину складає 20 074,80 грн.
Частиною 2 ст. 185 СК України визначено, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оцінюючи в сукупності надані до суду докази та те, що дії відповідача стосовно визнання позову не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, враховуючи заяву відповідача про розстрочення визнаної ним суми у розмірі 20 074,60 грн. терміном на дванадцять місяців зі сплатою щомісячного платежу та вимоги ст. 435 ЦПК України, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року у цивільній справі №753/23336/19 (провадження №2/753/2668/20) терміном на чотири місяці зі сплатою щомісячного платежу в розмірі 5 018,65 грн.
Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Разом з тим, в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До складу витрат на правничу допомогу включаються:гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що ОСОБА_1 дійсно понесла витрати на правничу допомогу, а також детального опису робіт, що були виконані представником, матеріали заяви не містять.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, відтак відмовляє позивачу у стягненні судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись до стст. 180, 185 СК України, стст. 10, 12, 13, 81, 83, 133,137, 141, 258, 206, 263, 265, 268, 281, 435 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткові витрати на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 20 074,80 грн.
Розстрочити виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року у цивільній справі №753/23336/19 (провадження №2/753/2668/20) терміном на чотири місяці зі сплатою щомісячного платежу в розмірі 5 018,65 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.