Справа № 569/8829/19
13 квітня 2020 року Рівненський міський суд
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Соломон О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мазютинець Олександра Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі,-
В Рівненський міський суд з позовом до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мазютинець Олександра Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі звернувся ОСОБА_1 у якому просить суд постанову відповідача серії ДП18 №628598 від 28 квітня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.
В судове засідання позивач не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.
В судове засідання відповідач інспектор роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мазютинець О.М. не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, такі факти і відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови серії ДП18 №628598 від 28 квітня 2019 року винесеної інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мазютинець О.М. водій Мельник Т.М. 28 квітня 2019 року о 12 год. 45 хв. на а/д М-06 717 км керуючи транспортним засобом марки SEAT номерний знак НОМЕР_1 порушив вимоги дорожнього знаку 3.41, чим порушив п.8.4. ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Керуючись положеннями статей 33 та 284 КУпАП, постановив: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено ті обставини, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пункт 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за позовом. Справа «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року серія А, №18, сс17-18, пп.35-36.
З пояснень позивача вбачається, що він дійсно 28 квітня 2019 року о 12 год. 45 хв. рухаючись на власному автомобілі SEAT номерний знак НОМЕР_1 автодорогою М-06 Київ-Чоп у напрямку м.Мукачево на 717 км був зупинений відповідачем у зв'язку з припущенням останнього щодо порушення ним правил дорожнього руху, а саме невиконання вимог дорожнього знаку 3.41 «Контроль». Не погоджуючись з припущеннями з інспектора, ним було детально описано порядок своїй дій у даній ситуації, наголошуючи на складні погодні умови (значні опади у вигляді дощу) ним було констатовано, що інспектор помилився та невірно кваліфікував його дії, тобто фактично не помітив час та місце його зупинки перед знаком 3.41 «Контроль». Крім того, він запропонував інспектору, у разі наявності фото чи відео доказів ознайомити його з даними матеріалами для з'ясування обставин ситуації, що виникла. У від повідь інспектор повідомив, що він не має технічної можливості пред'явити йому фото чи відео докази, хоча почав переконувати у тому, що вони в нього є. В подальшому, ігноруючи його клопотання та зауваження щодо дії інспектора в даному випадку не відповідають нормам діючого законодавства, письмовим способом заповнив невстановлений ним бланк документу, зовні схожий на бланк постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі. Після складання вказаного документі інспектор передав йому його для ознайомлення. Під час ознайомлення з цим документом, він повторно звернувся до інспектора патрульної поліції з проханням пред'явити йому зафіксовані належним чином докази на підставі яких він зробив висновок про допущення ним адміністративного правопорушення та роз'яснити йому його права та обов'язки у даній ситуації. Водночас, після його клопотання інспектор патрульної поліції фактично вихопив з його рук вищеописаний бланк, вживши фразу «Так, все, до побачення», попрямував в інший бік від його автомобіля. Він протягом приблизно 5-ти хвилин очікував на реакцію щодо його вищеописаних прохань, після чого зателефонувавши на лінію 102 повідомив про дану подію та продовжив подальший рух свого слідування.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Доказів надання позивачу можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст.268 КУпАП та того, що права при розгляді справи про адміністративне правопорушення були роз'яснені позивачеві під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем суду не надано.
Водночас, як зазначив позивач в адміністративному позові, поліцейський при винесенні постанови не надав йому можливості надати пояснення чи докази на підтвердження своєї невинуватості та розглянув справу одноосібно.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису,у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення визначених ст. 255 цього Кодексу.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити відхилення інших доказів. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою правопорушення вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Отже, поліцейським при виявленні правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП поліцейський не був зобов'язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача. Разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушення та для збереження доказу правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом вчинення правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються (рапорт, пояснення, цифровий носій відеозапису, тощо), однак такі докази зібрані не були.
Відповідно ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення, накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні. Представник відповідача, суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в адміністративному позові.
Оскільки доказів відповідачем не надано суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України виходить з того, що обставини викладенні в матеріалах справи з приводу конкретних обставин його дій на дорозі не спростовані і відповідають дійсності, і у такому випадку не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, за яке позивач притягнутий до відповідальності.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач суду не надав, доводи позивача, якими він заперечує постанову, не спростував.
Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративних правопорушень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Згідно ухвали Рівненського міського суду від 13 травня 2019 року прийнято адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мазютинець Олександра Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі до розгляду та відкрити провадження у справі; призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 13 червня 2019 року на 09 год. 00 хв. в приміщенні Рівненського міського суду. Роз'яснено, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень (а.с.7).
На аркуші справи 8 міститься розписка представника відповідача про отримання копії ухвали про відкриття провадження по справі та копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом.
Отже, відповідачу було відомо про звернення позивача до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 №628598 від 28 квітня 2019 року, а також роз'яснено право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.
Як видно з матеріалів справи, правом подання відзиву на позову заяву відповідач не скористався.
За правилами частин другої та четвертої статті 159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Необхідно вказати, як цього вимагає положення статті 77 КАС України, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідачами не доведено належними та допустимими доказами про те, що позивач вчинив інкриміноване адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а тому підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77,241-246,255,295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мазютинець Олександра Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі - задоволити.
Скасувати постанову серії ДП18 №628598 від 28 квітня 2019 року винесену інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мазютинець О.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Судові витрати по справі звернути за рахунок держави.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: інспектор роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мазютинець Олександр Михайлович, м.Ужгород вул.Кошового, 2 Закарпатської області.
Суддя :