Справа № 548/257/20
Провадження № 2/548/241/20
06.04.2020 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Комаренко В.М.,
розглянувши у межах спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», представник позивача: Кіріченко Віталій Михайлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позиція позивача та заперечення відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги мотивував тим, що відповідач порушив зобов'язання, покладені на нього згідно умов договору про надання банківських послуг № б/н від 22.01.2013 року, внаслідок чого у відповідача утворилась кредитна заборгованість у розмірі 11 635,07 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 1 947,23 грн, заборгованості за процентам за користування кредитом - 7 557,60 грн, заборгованості за комісією - 0,00 грн, штрафу (фіксованої частини) - 500,00 грн, штрафу (процентної складової) - 530,24 грн, та яку позивач просить стягнути з відповідача разом із сумою судових витрат 1 921,00 грн.
20.02.2020 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду у межах спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник АТ КБ "Приватбанк" не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти заочного ухвалення рішення не заперечував.
Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, також від відповідача не надійшло клопотання про надання додаткового строку для подачі відзиву чи про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, у матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вибуття відповідачки за адресою реєстрації.
16.03.2020 року здійснено виклик відповідачки до суду через оголошення на офіційному сайті судової влади.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах спрощеного провадження має бути ухвалене заочне рішення, яким позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з анкетою-заявою № б/н від 22.01.2013 року про відкриття карткового рахунку для виплати зарплати, що підтверджується копіями зазначеної заяви та паспортних даних відповідачки.
З вищевказаної заяви також вбачається, що відповідачка засвідчила своїм підписом згоду з умовами та правилами надання банківських послуг, пам'яткою клієнта, а також тарифами, які разом із заявою про відкриття карткового рахунку є договором про надання банківських послуг.
З матеріалів справи вбачається, що за користування кредитними коштами відповідачу, починаючи з 01.09.2014 р. нараховані відсотки за ставкою 34,80% річних (2,9 % місяць), з 01.04.2015 р. 43,20% річних (3,6% місяць).
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Статтями 610 та 623 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
За змістом правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові N 342/180/17 від 03.07.2019 Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Велика Палата зазначила, що у заявці на приєднання відсутні умови щодо процентної ставки та відповідальності за прострочення платежів. Вказівка Банку про те, що ці умови знаходилися на сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору та містять всю інформацію про процентну ставку та про штрафи за прострочку оплати боргу, не може бути застосована судом, адже, у анкеті-заявці відсутня інформація, що позичальник ознайомився з умовами, які містяться саме на зазначеному сайті. Враховуючи, що за весь період боргових зобов'язань, сам банк неодноразово їх змінював, а тому, мав можливість подати до суду примірник таких умов, який може містити положення, які є менш сприятливими для позичальника. Висновком є, те що банк не підтверджує, які ж конкретні умови він запропонував позичальнику при підписанні анкети-заявці, так як, на поданому банком екземплярі умов відсутній підпис позичальника.
Мотивована оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приват Банку з датою та підписом відповідачки, розрахунок заборгованості, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в Приват Банку.
Разом з тим, анкета-заява містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування, а також у ній відсутні відомості, яку кредитну картку відповідач отримав, строк дії цієї картки, не зазначено суми кредитного ліміту, натомість у графі «Виявляю бажання оформити на своє ім'я» як вид рахунку вказано «зарплатний проект».
З вказаної заяви не вбачається надання банком відповідачці суми кредиту у розмірі 2 000,00 грн, про який зазначає позивач, також відсутня інформація про відкриття додаткового до зарплатного, кредитного, рахунку.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що надана позивачем, як доказ укладення кредитного договору між сторонами, анкета-заява від 22.01.2013 року не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту, його погашення та виконання.
Розрахунок заборгованості не є доказом, який підтверджує надання кредиту та наявність кредитних правовідносин, оскільки сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не є підтвердженням наявності заборгованості. Будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.
Разом з тим, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (02 листопада 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 жовтня 2016 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічного висновки викладені у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).
Будь - яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачці кредитної картки, її номер, зарахування на цю картку суми кредиту, зняття таких коштів відповідачкою, відкриття рахунків на ім'я відповідачки (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) позивачем до позовної заяви не надано.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про укладення між сторонами кредитного договору, зокрема про надання банком відповідачці кредитного ліміту 2 000,00 грн чи в іншому розмірі.
Суд констатує, що у позовній заяві не вказано, що позивач не має змоги надати інші докази разом з позовною заявою.
Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача та не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 610, 623, 625, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 141, 209 - 241, 259, 263 - 265, 268, 280 - 283 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
(код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, МФО 305299, номер рахунку НОМЕР_1, р/р НОМЕР_1 ),
до ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН: НОМЕР_3 )
про стягнення заборгованості
відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду або, у відповідності до п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до Хорольського районного суду Полтавської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складання повного тексту судового рішення: 06.04.2020
Головуючий