Справа № 333/138/20
Провадження №2/333/963/20
09 квітня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Михайлової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Уляницької Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,
ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони у справі мають чотирьох дітей, з яких троє неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають з позивачкою та знаходяться на її утримані. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2013 року стягувалися аліменти на дітей до досягнення старшою дитиною - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повноліття. Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дітей. З огляду на те, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення останньою повноліття, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі Ѕ частини з усіх видів доходу боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення повноліття усіх дітей.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського районного управління юстиції м. Запоріжжя, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 193.
20.08.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, виданим Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданого Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, серії НОМЕР_3 , актовий запис № 778.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданого Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, серії НОМЕР_4 , актовий запис № 908.
З матеріалів справи вбачається, що неповнолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані та фактично проживають з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи від 08.01.2020 року.
Матеріальну допомогу на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_2 у добровільному порядку не надає, у зв'язку з чим позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, діти сторін не досягли повноліття.
Як визначено ст. 181 СК України та Пленумом ВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно ч.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 року, яку було ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави - учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В Декларації прав людини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений соціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості,що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування,що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.
Згідно приписів ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року, який набув чинності 08.07.2017 року, внесено зміни до ст.182 Сімейного кодексу України, зокрема, змінено мінімальний розмір аліментів і встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як зазначено у позовній заяві, відповідач добровільно допомогу на утримання дітей не надає.
Судом враховано, що згідно позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 є здоровою працездатною людиною, тобто таким, який в змозі сплачувати аліменти на утримання дітей, не надав суду доказів неможливості сплати ним аліментів у розмірі, сказаному у позовній заяві.
З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, враховуючи інтереси дітей для забезпечення стабільних та гармонійних умов його життя,матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів, відсутність доказів того, що матеріальний стан відповідача не дозволяє платити аліменти у зазначеному в позовній заяві розмірі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі Ѕ частини з усіх видів доходу боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду, оскільки на підставі ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення аліментів до досягнення повноліття усіма дітьми, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. п. 1 п. 1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення аліментів складало 840,80 грн.
Згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 141, 180, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 43, 49, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі Ѕ частини з усіх видів доходу боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду, а саме з 10.01.2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах стягнення аліментів в розмірі за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду позивачем подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В. Михайлова