Справа №295/2415/20
Категорія 307
3/295/1424/20
10.04.2020 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Панченко Г. В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
18.02.2020 о 18-0300 ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно сестри ОСОБА_2 , а саме ображав її словами нецензурної лайки.
З матеріалів справи вбачається, що справа не могла бути розглянута раніше тільки з процесуальних підстав, у зв'язку з неявкою в судові засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який не виявляє інтересу до розгляду справи по суті.
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Окрім того, відповідно до рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи, що ОСОБА_1 жодного разу не з'явився у судове засідання, хоча йому, було відомо про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, про що свідчить його підпис у протоколі, він належним чином повідомлявся про розгляд справи, жодних пояснень щодо суті правопорушення він не надав, в його діях вбачається зловживання процесуальними правами та ознаки дій, спрямованих на перешкоджання розгляду справи у розумні строки, а тому суд розглядає справу у його відсутність.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: вчиненні насильства в сім'ї, тобто умисному вчиненні дій психологічного характеру (образах), внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, підтверджується зібраними по справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №392851 від 18.02.2020; заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 ; поясненнями ОСОБА_1 .
За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд вважає вину ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні повністю доведеною, в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд приходить до висновку про накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності адміністративного стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Г. В. Панченко
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.