Справа 311/220/20
Провадження 2/311/387/2020
09.04.2020
(заочне)
09 квітня 2020 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,
при секретарі: Осінцевій Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
22 січня 2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 12501,11 гривень за кредитним договором № б/н від 16.12.2014 року, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що позичальник ОСОБА_1 , відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 16 грудня 2014 року, отримала у АТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов укладеного кредитного Договору, станом на 28.11.2019 року відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 грудня 2014 року у загальному розмірі 12501,11 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 635,71 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 88,50 грн., нарахованої пені - 10705,42 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 571,48 грн. АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ «ПриватБанк». До теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.12.2014 року у добровільному порядку не погасила, тому позивач АТ КБ «ПриватБанк» вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою Василівського районного суду від 30 січня 2020 року відкрито провадження у даній справі, визначено проведення розгляду справи за правилам спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк», в якій просить розглянути справу у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують (а.с.41).
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової повістки особисто 01.02.2020 року (а.с.51), поштовими конвертами, що повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.59,78), також належне сповіщення відповідача здійснено судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідачки до суду (а.с.50,58,61), відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України. Проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки до суду відповідачкою на адресу суду не подано, відзив, заперечення на позов не надано, заяв про застосування строків позовної давності суду не представлено.
Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 16 грудня 2014 року позичальник ОСОБА_1 отримала у банківський установі - ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит в сумі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що відповідачем не оспорено.
Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, умов та Правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с.11,12,13-29).
Згідно наданих позивачем статутних документів, Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк"ПриватБанк" на Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк" в новій редакції (а.с.36-37). Станом на 14.06.2018 року проведено державну реєстрацію вищевказаних змін, що вбачається з відомостей з ЄРДПОУ (а.с.35).
При оформленні кредитної картки позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві про видачу кредиту від 16 грудня 2014 року (а.с.11).
Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг (а.с.13-29), Банк після отримання від відповідача необхідних документів, а також заяви, приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку, та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту (п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4); банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік; банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків (п.2.1.1.12.6), а позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п.2.1.1.5.5); у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6); власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.1.1.2.7); при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6); у разі незгоди зі зміною Правил та/або «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість (п. 1.1.2.4).
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме 06.10.2016 року видав ОСОБА_1 кредитну картку № НОМЕР_1 (а.с.77) із встановленим кредитним лімітом у розмірі, встановленому Договором, про що свідчить витребувані судом виписка про рух коштів по кредитному договору та даними про видачу позичальнику ОСОБА_1 вищевказаної кредитної картки, строк дії якої становить до вересня 2020 року, та які містяться в матеріалах справи (а.с.68-77).
В порушення умов кредитного договору від 16.12.2014 року відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі не виконувала, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не вносила, у зв'язку з чим за кредитним договором № б/н від 16.12.2014 року утворилася заборгованість.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.12.2014 року, відповідачка ОСОБА_1 станом на 28.11.2019 року має заборгованість за вищевказаним кредитним договором у загальному розмірі - 12501,11 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 635,71 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит. згідно ст.625 ЦК України - 88,50 грн., нарахованої пені - 10705,42 грн., а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 571,48 грн. (а.с.6-10).
Вказаний розрахунок відповідачкою ОСОБА_1 не оспорений, відзив, заперечення не подані, контррозрахунок не представлено.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» різних видів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 16.12.2014 року процентна ставка не зазначена. Крім цього, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.12.2014 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.12.2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.01.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
На думку суду, є неспроможними доводи позивача щодо існування між сторонами договору приєднання, який регламентується ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки положеннями даної норми визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Разом з тим у справі відсутні докази на підтвердження того, до яких саме умов приєднався відповідач, укладаючи Договір.
Суд зазначає, що основною умовою відкриття рахунку, видачі платіжної картки є не написання заяви, а укладання договору, який повинен відповідати вимогам чинного законодавства.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.12.2014 року шляхом підписання Анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 вказаного Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Отже, в частині стягнення заборгованості за пенею 10705,42 грн., фіксованої частини штрафу - 500,00 грн., процентної складової штрафу - 571,48 грн., необхідно відмовити.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13.07.2015 року у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті в повному обсязі, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із вимогами позивача щодо захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Зазначена правова позиція щодо стягнення непогашеного тіла кредиту також висловлена Великою палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідачки ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 635,71 грн.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3 % річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами.
Отже, з відповідача ОСОБА_1 також підлягають стягненню відсотки, нараховані згідно ст.625 ЦК України, в розмірі 88,50 грн.
За таких обставин, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.12.2014 року в загальному розмірі - 724,21 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 635,71 гривень (у тому числі: заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 635,71 грн.); заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст.625 ЦК України - 88,50 гривень.
Також в іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення штрафів в загальній сумі 1071,48 грн. (500,00 грн. + 571,48 грн.), пені 10705,42 грн. - cуд вважає за необхідне позивачу відмовити за вищенаведеними підставами.
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2102,00 гривень, тому, відповідно до положень ст.ст.133, 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені (а.с.1) судові витрати по оплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі: 121,71 грн., виходячи з наступного розрахунку: 724,21 грн. х 100 % : 12501,11 грн. = 5,79% (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 2102,00 грн. х 5,79 % : 100 % = 121,71 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.207,509,526,527,530,551,626,638,1048,1050,1054,1056-1 ЦК України, ст.ст.9,12,13,76,81,133,141,259,263-265, 268,280-282 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 «Д», розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО - 305299, код ЄДРПОУ 14360570) - заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.12.2014 року в загальному розмірі - 724 (сімсот двадцять чотири) гривні 21 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 635,71 гривень; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України - 88,50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 «Д», розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 ПАТ КБ «Приватбанк», МФО - 305299, код ЄДРПОУ 14360570) - судовий збір в сумі - 121 (сто двадцять одна) гривня 71 копійка.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області (згідно п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІI Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО