13 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4712/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року (головуючого судді Батрак І.В.)
у справі № 280/4712/19
за позовом ОСОБА_1
до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя,
третя особа Президент України Зеленський В.О.
про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, третя особа - Президент України Зеленський В.О., в якому просив визнати протиправним та скасувати пункту 5 рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя від 08-11.07.2019, оформлено протоколом № 2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя відповідач протиправно відмовив позивачу у допуску до участі у такому конкурсі з підстав відсутності необхідного стажу професійної діяльності у сфері права (15 років), чим порушено права позивача бути кандидатом у члени ВРП. Позивач наголошує, що така вимога як професійна діяльність у сфері права позбавлена однозначності та чіткості в їхньому законодавчому формулюванні, а відтак, на його думку, не повинна застосовуватися до кандидатів у члени ВРП.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд погодився з доводами Конкурсної комісії про невідповідність позивача станом на час проведення конкурсу вимогам до членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», оскільки стаж його професійної діяльності у сфері права після здобуття ним вищої юридичної освіти становив менше п'ятнадцяти років. Суд виходив з того, що відповідно до вимог чинного законодавства до юридичного стажу роботи в галузі права може бути зарахований стаж роботи на відповідній посаді лише за умови заняття такої посади відповідно до встановлених вимог та виключно після здобуття повної вищої юридичної освіти.
Також суд наголосив, що з позовних вимог не зрозуміло, які саме права позивача може відновити/захистити судове рішення у вказаній справі, оскільки конкурс завершено, за його результатами Указом Президента України від 30.09.2019 членом ВРП призначено іншу особу. Законність цьго Указу не є предметом розгляду цієї адміністративної справи і позивач не зазначає це як підставу позову. Визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Комісії, на думку суду, жодним чином не змінить правове становище позивача та не створить у Комісії обов'язку рекомендувати кандидатуру позивача Президенту України як кандидата на посаду члена ВРП.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги фактично обґрунтовані обставинами, викладеними в позовній заяві.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню внаслідок такого.
Відповідно до ч.2 ст. 131 Конституції України та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Президент України призначає двох членів Вищої ради правосуддя.
Положеннями ч. 8-11 ст. 9 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що для призначення Президентом України члена Вищої ради правосуддя на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України розміщується оголошення про проведення відкритого конкурсу.
Положення про проведення відкритого конкурсу для призначення Президентом України членів Вищої ради правосуддя затверджується Президентом України.
Особа, яка претендує на участь у конкурсі, подає документи, визначені частиною першою статті 8 цього Закону, протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня оголошення на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України про проведення відкритого конкурсу.
В оголошенні зазначаються визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя» вимоги до членів Вищої ради правосуддя та перелік документів, що подаються для участі у конкурсі, строки їх прийому та способи подання; здійснює прийом документів від осіб, які претендують на участь у конкурсі.
Указом Президента України №357/2019 від 10.06.2019 затверджено Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя та утворено конкурсну комісію з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя та затверджено її персональний склад.
Пунктом 3 цього Указу Президента оголошено відкритий конкурс з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя.
Пунктом 4 затвердженого Указом Президента України №357/2019 від 10.06.2019 Положення про проведення відкритого конкурсу встановлено, що для проведення конкурсу:
1) Адміністрація Президента України:
розміщує на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України оголошення про проведення конкурсу і можливість подання особами документів, необхідних для участі у конкурсі. В оголошенні зазначаються визначені Законом України "Про Вищу раду правосуддя" вимоги до членів Вищої ради правосуддя та перелік документів, що подаються для участі у конкурсі, строки їх прийому та способи подання;
здійснює прийом документів від осіб, які претендують на участь у конкурсі. У прийнятті документів, що подаються особами, які мають намір взяти участь у конкурсі, не може бути відмовлено з інших підстав, ніж закінчення строку їх подання;
розміщує на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України інформацію про осіб, які претендують на участь у конкурсі, разом із копіями поданих документів (крім документів, зазначених у пунктах 4, 8, 9 частини першої статті 8 Закону України "Про Вищу раду правосуддя") на наступний робочий день з дня надходження таких документів, але не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення конкурсу;
2) Конкурсна комісія здійснює попередній розгляд документів осіб, які претендують на участь у конкурсі, на відповідність вимогам, установленим Законом України «Про Вищу раду правосуддя», та ухвалює рішення про допуск осіб до участі у конкурсі або про відмову у допуску до участі у конкурсі.
Відповідно до п.5 цього Положення до участі у конкурсі за рішенням Конкурсної комісії не допускаються особи, які не відповідають установленим вимогам до членів Вищої ради правосуддя та/або не можуть бути членами Вищої ради правосуддя згідно із Законом України «Про Вищу раду правосуддя», іншими законами України та/або не подали передбачені Законом України «Про Вищу раду правосуддя» для участі у конкурсі документи.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 14.06.2019 Конкурсна комісія прийняла рішення щодо публікації оголошення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України та початок прийому документів, необхідних для участі у конкурсі.
18 червня 2019 року позивач направив до Конкурсної комісії необхідний пакет документів як особа, що претендує на участь у конкурсі.
11 липня 2019 року Конкурсна комісія розглянула документи, подані позивачем для участі у конкурсі, та прийняла рішення, оформлене протоколом № 2, яким позивачу відмовлено у допуску до участі у конкурсі з підстав невідповідності вимогам до членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та абз. 1 п. 5 Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя, затвердженого Указом Президента України від 10.06.2019 №357.
Зі змісту витягу з протоколу №2 вбачається, що вивчивши подані кандидатом документи, члени Конкурсної комісії встановили, що позивач отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» у 2006 році, що засвідчено копією диплому спеціаліста, тобто фактичною підставою для відмови позивачу у допуску до участі у конкурсі стала відсутність у останнього необхідного стажу професійної діяльності у сфері права не менше 15 років.
06.08.2019 відповідач отримав витяг з протоколу №2 засідання Конкурсної комісії від 8-11 липня 2019 року.
Не погодившись з таким рішенням Конкурсної комісії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач зазначає, що він отримав вищу освіту у 1999 році за спеціальністю «Правознавство», що посвідчується копією диплому молодшого спеціаліста, який був поданий Конкурсній комісії разом з усіма документами. У Законі України «Про Вищу раду правосуддя» вимог до освіти, часу перебігу стажу професійної діяльності у сфері права не зазначено, як не встановлено, коли у кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя повинен рахуватися стаж професійної діяльності у сфері права. Початок стажу професійної діяльності у сфері права не прив'язаний до моменту або факту отримання диплому про повну вищу освіту.
За позицією позивача стаж професійної діяльності у сфері права у нього почався з моменту отримання диплому молодшого спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» - з 1999 року, що надало позивачу право працювати з 20 липня 2000 року за спеціальністю на посаді юрисконсульта ТОВ «Правнича компанія «Пріоритет».
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що в 1999 році позивач отримав неповну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство», освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, що посвідчується копією диплому. Повна вища освіта за спеціальністю «Правознавство» позивачем отримана у 2006 році, що підтверджується копією відповідного диплому спеціаліста, сторонами не заперечується.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про правомірність прийнятого відповідачем рішення.
Спірним у даній справі є питання відповідності позивача станом на день подання документів до Конкурсної комісії вимогам щодо членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вказаною нормою ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що на посаду члена Вищої ради правосуддя може бути обраний (призначений) громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років, який володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років, належить до правничої професії та відповідає критерію політичної нейтральності.
Отже, однією із необхідних вимог для участі у конкурсі з добору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів Вищої ради правосуддя є наявність у особи, яка претендує на участь у конкурсі, стажу професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір між сторонами, провів ретельний аналіз норм діючого законодавства, що мають застосовуватись у спірних правовідносинах.
Закон України «Про Вищу раду правосуддя» дійсно не містить визначення терміну «стаж професійної діяльності у сфері права». У зв'язку з цим суд першої інстанції вірно керувався положеннями ч.7 ст.7 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Застосовуючи аналогію закону, суд виходив з того, що таке тлумачення наведене у п. 2 ч. 6 ст. 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, а саме: стажем професійної діяльності у сфері права вважається стаж професійної діяльності особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 69 цього Закону № 1402-VIII вищою юридичною освітою вважається вища юридична освіта ступеня магістра (або прирівняна до неї вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), здобута в Україні, а також вища юридична освіта відповідного ступеня, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку.
Відповідно до п.2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, який набрав чинності 06.09.2014, установлено, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра; після набрання чинності цим Законом диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.
Стаття 7 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-III, що діяв на час здобуття позивачем повної вищої освіти (2006 рік), визначала освітні рівні вищої освіти.
Відповідно до цієї норми:
1. Неповна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.
2. Базова вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.
3. Повна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визначену в ст.6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вимогу щодо стажу професійної діяльності у сфері права слід розуміти як наявність у особи стажу роботи на відповідній посаді за умови заняття такої посади відповідно до встановлених вимог та виключно після здобуття повної вищої юридичної освіти.
В спірному випадку, відповідач вірно встановив і з цим погодився суд першої інстанції, що оскільки повну вищу юридичну освіту за спеціальністю «Правознавство» позивач отримав у 2006 році, а конкурс проводився у 2019 році, позивач станом на час проведення конкурсу не відповідає вимогам щодо членів Вищої ради правосуддя, установленим ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», так як стаж його професійної діяльності у сфері права після здобуття вищої юридичної освіти становив менше п'ятнадцяти років.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.
Щодо решти обставин, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає їх такими, що не впливають на суть спірних правовідносин, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення Конкурсної комісії.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 280/4712/19 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко