13 квітня 2020 року № 320/1899/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Рівненської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 21.12.2018 № UA204000/2018/001091/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2019 № UA204000/2018/01124;
- зобов'язати Рівненську митницю ДФС вчинити дії щодо визначення митної вартості товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем самостійно визначено його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), та заявлено відповідні показники в митній декларації, до якої додано документи, що її підтверджують. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та не врахував подані позивачем документи і протиправно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що під час митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості позивач надав документи, які містять розбіжності і не підтверджують числові значення складових митної вартості. Тому у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. На переконання відповідача, оскільки позивач надав митному органу не всі необхідні документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості та визначив митну вартість імпортованого позивачем товару за резервним методом.
Ухвалою суду від 22.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач 01.12.2018 купив у фірми "Yuranex Auto" (Швеція) транспортний засіб марки "VOLVO", модель V 70, що раніше використовувався в таксі, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Швеція) ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .
Згідно контракту від 01.12.2018 ціна транспортного засобу склала 3800 євро.
Під час підписання контракту фірмою "Yuranex Auto" видана розписка - чек про отримання продавцем готівкових коштів у розмірі 3800 євро.
Контрактом передбачено спосіб доставки транспортного засобу на умовах ЕХW Kyiv, що передбачає включення у митну вартість товару витрати на його доставку до Києва.
Між позивачем та фірмою "Yuranex Auto" підписано рахунок - фактуру (інвойс) від 01.12.2018 № 3019478, відповідно до якого транспортний засіб мав пробіг 429000 км, ціна 3800 евро.
Згідно експортної декларації ціна транспортного засобу складає 34000 шведських крон.
Позивачем 03.12.2018 сплачено на рахунок відповідача передоплату за митне оформлення транспортного засобу у сумі 47000 грн. Сума митних платежів обрахована з ціни 3800 євро.
Позивачем 03.12.2018 подана попередня митна декларація № UA204010/2018/226604, митна вартість транспортного засобу 3800 євро.
Під час проведення огляду транспортного засобу марки "VOLVO", модель V 70, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Швеція) ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 складено акт про проведення огляду від 03.12.2018.
В акті огляду від 03.12.2018 зазначено, що автомобіль має пошкодження та показник на спідометрі - 431151 км.
Відповідачем 04.12.2018 о 16:06 прийнято до митного оформлення транспортний засіб марки "VOLVO", модель V 70, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 за МД № UA204010/2018/226795.
Позивачем заявлено митну вартість автомобіля за другорядним методом на підставі цінової інформації, наявної у періодичному електронному довіднику SuperSchwacke 12/2018 на рівні 5100 євро з урахуванням пробігу 431151 км.
Позивачем 04.12.2018 о 18:13 відкликано МД № UA204010/2018/226795 у звязку з технічними помилками.
Відповідачем 04.12.2018 о 18:36 декларанту відмовлено у прийнятті митної декларації.
Відповідачем 05.12.2018 о 10:30 повторно прийнято до митного оформлення спірний транспортний засіб за МД № UA204010/2018/226884.
Позивачем заявлено митну вартість автомобіля за другорядним методом на підставі цінової інформації, наявної у періодичному електронному довіднику SuperSchwacke 12/2018 на рівні 5650 євро з урахуванням пробігу 431151 км.
Відповідачем направлено запит до ВКМВ УАМП та МТР з питань перевірки правильності визначення митної вартості легкового автомобіля марки "VOLVO", модель V 70, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , 2014 року випуску.
За результатами опрацювання документів, доданих до МД від 05.12.2018 № UA204010/2018/226884, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, оскільки вартість за МД заявлено згідно наданого декларантом позивача електронного довідника SuperSchwacke 12/2018 із заявленим пробігом 431151 км на транспортний засіб 2013 року випуску, що значно перевищує нормативний пробіг КТЗ для даної категорії транспортних засобів. Документів щодо підтвердження заявленого пробігу не надано.
Повідомлень до МД від 05.12.2018 № UA204010/2018/226884 про відмову у наданні додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, від декларанта не надходило.
Позивачем 07.12.2018, відкликано митну декларацію від 05.12.2018 № UA204010/2018/226884 у зв'язку з технічними помилками.
Відповідачем 07.12.218 позивачу відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів.
Відповідачем 10.12.2018 прийнято до митного оформлення транспортний засіб марки "VOLVO", модель V 70, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , 2014 року випуску за МД № UA204010/2018/227322.
Позивачем заявлено митну вартість автомобіля за основним методом на рівні 3800 євро.
До митної декларації додано: декларацію ВМД-2, квитанцію про сплату платежів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в Швеції, паспорт громадянина України та закордонний паспорт, ідентифікаційний код, експортна декларація, рахунок - фактура, сервісна книга з підтвердженням пробігу автомобіля.
Відповідачем 10.12.2018 направлено запит до ВКМВ УАМП та МРТ з питання перевірки правильності визначення митної вартості легкового автомобіля марки "VOLVO", модель V 70, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , 2014 року випуску.
Автоматизованою системою управління ризиками згенеровано форму митного контролю "Контроль правильності визначення митної вартості товарів (105-2, 106-2)" з повідомленням "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - ЕUR, вартість 12700, 00.
Відповідачем 10.12.2018 направлено повідомлення декларанту з метою надання додаткових документів.
Позивачем 14.12.2018 надано відповідачу додаткові документи, а саме: копію експортної декларації країни відправлення від 14.12.2018 та інформацію щодо пробігу транспортного засобу від 14.12.2018
Відповідачем 21.12.2018 прийнято рішення про коригування вартості транспортного засобу № UA204000/2018/001091/2.
Як слідує з оскаржуваного рішення, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митниця має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р.
Надана на вимогу митниці копія митної декларації країни відправлення від 14.12.2018 № 18SEEHUC9Q4FS30C26 не може бути використана у якості підтвердження митної вартості, оскільки декларація датована 14.12.2018, а транспортний засіб перетнув митний кордон 03.12.2018 та прибув у ЗМК Рівненської митниці ДФС 04.12.2018.
Орган доходів і зборів володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару - згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 вартість імпортованого КТЗ становить 12700, 00 євро, що перевищує заявлену митну вартість КТЗ (3800, 00).
Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як:
- касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Митну вартість товару визначено, на підставі інформації згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 - 12700, 00 євро.
Числове значення митної вартості транспортного засобу становить 12700, 00 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 401814, 67 грн.
Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів від 09.01.2019 № UA204000/2018/01124.
У зв'язку з наведеним митний орган здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA125000/2019/000010/2 від 14.01.2019, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 17 350, 00 євро (179 142,70 SEK).
Підставою для відмови у митному оформлені товару та коригування його митної вартості митним органом зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI.
Відповідно до статей 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України "Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування".
За правилами частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до норм частинами першою-третьою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У свою чергу, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частиною першою статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі №21-591а15.
При цьому, право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов'язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
З наведеного слідує, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
У розумінні наведених статей МК України сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.
Отже, умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Як слідує з матеріалів справи, в документах, поданих позивачем до митного оформлення, відсутні будь-які розбіжності, як це стверджує відповідач.
Натомість, у своєму рішенні про коригування митної вартості контролюючим органом зазначено, що декларантом не надані касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Однак, матеріали справи свідчать, що числові значення митної вартості ввізного автомобіля, заявлені позивачем, підтверджуються рахунком-фактурою, відповідно до якого вартість товару - 3800, 00 євро
Факт сплати грошових коштів за вказаною ціною договору підтверджений рахунком- фактурою (інвойс) та розпискою - чеком.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання митного органу на непідтвердження сплати суми, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі), є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
За таких обставин посилання митного органу на відсутність банківських платіжних документів суперечить вимогам законодавства.
Що стосується витребуваної відповідачем у позивача копії митної декларації відправлення, суд зазначає про відсутність у відповідача підстав вимагати надання копії митної декларації країни відправлення товару за відсутності виявлених відповідачем розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія такого додаткового документа може витребовуватися органом доходів і зборів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Додатково позивачем було замовлено експертне дослідження бувшого у використанні автомобіля з метою визначення його вартості.
Так, дослідивши наявний в матеріалах справи висновок експертного товарознавчого дослідження КНДІСЕ від 26.02.2019 №5368/19-54, судом встановлено, що вартість не розмитненого бувшого у використанні автомобіля марки "VOLVO", модель V 70, 2013 року випуску, кузов НОМЕР_2 , що ввозився на митну територію України, складає 194989, 08 грн, що згідно курсу НБУ станом на 26.02.2019 складає 6 362, 24 євро.
У цьому контексті суд звертає увагу, що вказане дослідження є лише додатковим доказом, і не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Крім цього, слід зазначити, що за результатами проведеного митного огляду імпортованого автомобіля виявлено пошкодження по периметру кузова, скол скла вітрового вікна, автомобіль потребує ремонту, а також підтверджений факт пробігу автомобіля, який становив 433993 тис. км.
Щодо спрацювання системи управління ризиками, на яку посилається митний орган, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року в справі №805/2713/16-а.
Отже, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого транспортного засобу, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортний засіб. Але, виходячи з презумпції правомірності заявленої митної вартості, закріпленої в частині сьомій статті 54 МК, у митного органу є обов'язок доводити свою позицію, який останній у рамках даного провадження не довів.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення слідує, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за ціною, визначеною позивачем.
За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.12.2018 №UA204000/2018/001091/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2019 №UA204000/2018/01124 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо визначення митної вартості товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У свою чергу, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України.
При цьому, скасування рішення про коригування митної вартості не передбачає право суду втручатись в дискреційні повноваження митного органу та визначати митну вартість товару, який було пред'явлено позивачем для митного оформлення.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, як прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768, 40 грн., що підтверджується квитанцією від 03.04.2019 № 0.0.1315300393.1.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав про часткове задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 768, 40 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 21.12.2018 № UA204000/2018/001091/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.01.2019 № UA204000/2018/01124.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці ДФС судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.